Категорія: Blogs

З початку повномасштабної війни, Українське суспільство зробило акцент на створенні та поширені українського контенту.  Музика, кіно, поезія, історія, блогери, озвучування фільмів українською набирає популярності завдяки патріотам нашої країни, які готові показати світові, що наш контент є вартісним, а ми уміємо насолоджуватись тим, що створюємо.

Але, як на мене, тут може виникнути одна проблема – а саме те, що деякий контент, схоже, генерується лише для того, щоб дати українцям щось вітчизняне та “залетіти у тренди”. Він зазвичай містить патріотичний настрій та ніби надає сил українцям. А насправді це лише одна та сама музика, на яку накладено одні й ті ж слова, змінюється хіба що порядок цих слів. Я маю на увазі пісні, що стають популярними завдяки словам: ЗСУ, війна, орки, перемога, Бандера.

Такий контент має право на існування, але зараз його стало занадто багато і він часто не несе ніякого смислового навантаження. Візьмемо для прикладу дві пісні Марії Кондратенко.

Одна з них – “Ванька-Встанька” – набрала 17 мільйонів переглядів за 4 місяці на YouTube. Одразу хочу процитувати приспів:

“Ванька-Встанька що таке? приготуй собі пакет, Ванька-Встанька не біжи, вже немає куди йти”.

Для людини, яка вдумується у слова, коли слухає патріотичну або непатріотичну музику, текст цієї пісні здаватиметься дитячим і безглуздим. Український медіапростір дійсно має містити і таку музику, для того, щоб не бути однобоким.

Але ж Марія не зупинилася, коли її Ванька-Встанька потрапив у радіо та до телеефіру! Наступна пісня, яку випустила співачка, називається “Ведмеді-балалайки”. Вона за два місяці набрала майже три мільйони переглядів. Процитуємо знов:

“Ведмеді-балалайки Де зникли ваші лайки? А вже в пакетах встаньки Ла-ла-ла-ла-ла-ла Ведмеді-балалайки Тікайте, ваньки-встаньки Від ЗСУ вам гайки Ла-ла-ла-ла-ла-ла”.

Два рядки займають слова ла-ла-ла, два рази посилання на минулу пісню і слово ЗСУ. Ось вам і рецепт популярної пісні. Я раджу послухати ці два музичних продукти хоча б раз, щоб впевнитись у тому що звучання також однакове.

Українська патріотична музика – це добре, хайп на війні – не дуже. Хоча Марія і виступала на благодійних концертах, але це можна було зробити і з однією піснею. Навіщо ж тоді робити більше такого контенту? А таких прикладів чимало. Так було і раніше, але з початком війни ситуація загострилась через потребу людей закрити діру у споживанні музики після того, як ми відмовилися від усього російського. При цьому наша проблема у тому, що ми готові миритися з таким розвитком музичної індустрії. Нею керують саме такі пісні, адже іншого ніхто нам і не покаже по телевізору або у ТОПі різних музикальних додатків. Хоча в Україні існує чимало чудових виконавців, які змушені йти до слави маленькими кроками через тікток або ютуб.  

Якщо ми, українці, не вирішимо цю проблему, то прийдемо до того, що фундамент музичної індустрії, який будується зараз заново, просто стане звалищем. Ми отримаємо безліч однакових артистів, які будуть утворювати так звану скляну стелю для новаторів. Я вважаю, що рано чи пізно така скляна стеля може з’явитися у нашому шоубізнесі, але якщо вона буде, то люди вище хоча б мають заслужено потрапити туди.

Раніше на верхівках музичного простору України майоріли такі зірки як Тіна Кароль, Кузьма Скрябін, Океан Ельзи, Руслана та інші. Таким чином не схожі один на одного артисти могли створити унікальну музику, що прийшлась би кожному з нас до смаку. На сьогоднішній день ми маємо нову еру у розвитку музики, тому необхідно створити потужний фундамент, який стане високою планкою для наступних поколінь. 

Своїм текстом я хочу залучити людей фільтрувати контент який вони споживають, адже не завжди все українське – значить круте і якісне. Ми маємо визнати це, а не сліпо слухати патріотичні пісні тільки тому, що вони висміюють ворога. Наша задача створити таку собі “екосистему” в українській музиці, де будуть мати місце усі створені пісні, але ми зможемо чітко відрізнити для себе хороше та погане, замість нахвалювання усього, що створене українською мовою.  

Війна сильно вплинула на нас у всіх аспектах життя. І на музику теж. Здавалося б, музика – це не найголовніша проблема зараз. Але саме музика непомітно формує у нас в головах ставлення до чогось конкретного, тому спекуляція на темі війни робить ставлення громадян до загрози дуже несерйозним. У багатьох піснях йдеться про те, який дурний та слабкий наш ворог. Мені здається, акцентувати тільки на цьому – це обезцінювати смерті українських героїв, що загинули від рук тих самих “ваньок”. Наш ворог сильний та безпощадний, але ми сильніші, бо ми на стороні правди та мужності.  Можливо потрібно змінити ракурс з якого ми дивимось на цю проблему? І наприклад замість пісні про те, які ми козаки і хижаки Анни Трінчер та Позитива “Який ти козак!?” , послухати пісню “Країна” від Жадана і Собак? Обидві пісні патріотичні, але настрій другої більше налаштований на перемогу.  

Великі гроші, хороший продюсер та популярність роблять дива, заносячи неякісну музику у тренди і скидаючи з артистів обов’язок зробити щось дивовижне, аби здобути перегляди. А ми – прості громадяни України, не встигаємо навіть помітити як на весь автобус грає пісня, яку ми при можливості хотіли б вимкнути. У нас є ця можливість, якщо ми будемо не просто ігнорувати проблему а й хоча б протестувати відпискою або перемиканням каналу. Бойкот – це гарний засіб проти проблеми такого рівня. 

Віра Кривошей

22 листопада 2022 року за годину до стартового матчу ЧС-2022 на стадіоні “Аль-Байт” розпочалася церемонія відкриття. На церемонії виступив учасник k-pop гурту BTS Чонгук. Він заспівав пісню Dreamers разом із катарським співаком Фахадом Аль-Кубаїсі. Один з українських коментаторів матчу з Megogo Sport – Віталій Кравченко у прямому етері назвав Чонгука китайцем. Також вже у прямій трансляції національного телемарафону України Роберто Моралес зазначив, що капітан Збірної Південної Кореї з футболу Сон Хин Мін грає краще, аніж співає Чон Чонгук.  

Українські ARMY – фан-база південнокорейського співака, обурилась на ці висловлювання та почала оприлюднювати фрагменти з коментарями Кравченко та Моралес у соцмережах. Вони буквально «закидали» розгніваними коментарями пости Віталія та телеканалу Megogo Sport в Інстраграмі.  ARMY звинувачують коментаторів в расизмі та непрофесійному ставленні до роботи. Моменти з етеру доволі швидко розлетілись в інтернеті та все більше учасників фан-бази почали підтримувати Чон Чонгука.  

Щодо моєї думки стосовно побаченого. Доволі круто, що все більше людей дізнається про талановитих співаків з усього світу. Не винятком є і Чон Чонгук. Він доволі амбіційний та здатний чоловік. До того ж я розумію, чому його фан-база доволі різко відреагувала на висловлювання коментаторів. У своїх піснях Чонгук закликає людей толерантно ставитись один до одного та, безпосередньо, не виділяти людей за нацією, вподобаннями і т.д. Мова навіть не про те, що Чонгук є популярною особистістю, через гарну зовнішність та талант. Це про ідею та сенс, що він вкладає у свої пісні. Саме тому ARMY стоять стіною за Чонгука і прагнуть справедливості.  

Все ж коментатори вчинили неправильно щодо до співака. Насамперед, мені, як майбутньому журналістові, прикро за те, що Віталій Кравченко та Роберто Моралес не ознайомились із особистістю співака і у прямому етері дезінформували аудиторію. Я розумію, що коментатори знаються більше на футболі і не вдаються у галузь музики. Також на офіційній сторінці у Інстаграм  керуючий спортом на Megogo Sport зазначив, що організатори заздалегідь не надали мовникам інформацію про виступ зірки і коментатори змушені були підлаштовуватись у прямому етері. Але, по-перше, близько тижня перед матчем було офіційно заявлено про виступ Чон Чонгука на відкритті, тому, я вважаю, що коментатори все ж мали змогу продивитися інформацію про співака і могли б уникнути слова «китаєць». По-друге, якщо мовники професійно знаються лише на футболі, можна було б пропустити коментування виступу співака, або одразу зазначити, що не знають, хто виступатиме.   

Також стосовно етичних складових у висловлюванні Роберто Моралеса. Як можна порівнювати гру у футбол та музику? Я досі не розумію, до чого було висловлювання Роберто стосовно гри Сон Хин Міна та виступу Чон Чонгука. Якщо ще сказане Віталієм слово «китаєць» можна вважати за помилку, то слова Моралеса: «Ну і Сон грає краще, ніж співає той Гук» були сказані ні до чого. При всій повазі до «журналіста», але, я вважаю, що це порушення етичних норм як щодо самого Чонгука, так і щодо людей, котрі його підтримують. Це було непрофесійно з його сторони. 

Отже, після етеру та після того, як ARMY почали «бомбити» коментарями сторінки в Інстаграм Віталій Кравченко та стаф Megogo Sport оприлюднили вибачення стосовно ситуації, котра виникла. Все ж я дотримуюсь думки, що цієї неприємної ситуації можна було б уникнути, якщо захотіти.  

Владислава Попенко

– Так ви вже пробували кавун (херсонський), чи ні? – запитали в пана президента. 
– Ні, ще не пробував кавун. Дуже хочеться. А є? – відповів президент Зеленський.

Це відео можна знайти тут. А далі буде моя думка щодо визволення кавунів. 

Недавно звільнили Херсон, з чим я всіх вітаю. Це дійсно надзвичайно крута подія, яка, певно, порадувала багатьох українців. Наші захисники неймовірні, і ми всі їх обожнюємо.

Але я не про це. А про новий супер-символ Херсона – кавун. Люди ніби подуріли. Ці кавуни почали з’являтися усюди. Звісно, херсонські кавуни – це те, що уособлює місто. Це те, чого не вистачало українцям цього літа. Дехто з нас навіть не куштував кавуна, настільки без херсонських погано. Але, як на мене, з цим образом трошки переборщили. 

Низка українських ЗМІ в Телеграмі змінили аватарки під кавунову тематику. Багато блогерів висталяли кавун в історії в Інстаграм. Та що там, навіть не блогерів, звичайних громадян. Вони ніби підримали таким чином звільнення Херсона, висловили свою радість за це. Але чи не забагато цього всього?  

Знаєте, мені це нагадує ситуацію з надзвичайно відомою фразою «Руский воєнний корабль іди…». Ну, ви зрозуміли. Її настільки часто форсили, що вже просто нестерпно це слухати. Я не сперечаюся, це дійсно крута фраза, яка надихає, але її сують всюди. Як не увімкнеш телевізор – обов’язково має з’явитися ця фраза. Якщо не в новинах, то у рекламі. Це вже відсилає нас до питання, чи доречно в ефірі використовувати нецензурну лексику, але то розмова до іншої теми…  

От і кавуни усюди. Їх викладають люди, які ніяк із Херсоном не пов’язані. У більшості своїй, вони ніяк раніше не висловлювались щодо ситуації в тому місті, навіть не думали про нього. А от коли сталося щось хороше, то всі підсіли на хвилю хайпу. Це здається певним лицемірством. Та й обмежувати Херсон лише якимись кавунами – це дивно. Велике місто зі своїми людьми, історією, здобутками… виходить, що всі радіють якомусь звільненню кавунів. Ми звільнили не кавуни, а важливе для України місто.  

Звісно, я розумію, що це лише символ. Як і інші символи, які підтримують українців в такі складні часи. Проте давайте не забувати, що у всього є своя межа. Я хочу радіти звільненим людям, а не кавунам. Не потрібно занадто сильно просувати один символ, давайте створювати нові, інакше буде як з руским кораблем. 

Олег Остапець

Поки наші військові захищають нас на фронті, деякі українці готові «стріляти їм в спину». А як інакше можна назвати цькування захисників у соцмережах, за те що вони підтримують чинного президента України? Зазвичай ці «герої пера» входять у групу підтримки колишнього президента, який, як на мене, викликає мало симпатій в суспільстві.  

Нещодавно Катерина Поліщук, відома як Пташка, виставила пост у Фейсбук де показала свій орден “За мужність”. Також вона висловила подяку президенту України Володимиру Зеленському за його лідерство, титанічну працю і вірність. 

У коментарях під цим постом з’явились індивіди, які почали звинувачувати Катерину і в зраді, і в продажності, і в тому, що вона не розуміється на політиці. Пані заступниця декана НАУ, Ірина Лесь, висміяла знаходження Пташки в полоні, звинувативши в співпраці з рашистами. «Жахливий полон 🤣 плюсонула кілограм 12 і така щаслива інтерв’ю рашківським каналам давала»,- заявила пані Лесь, потенційно безробітна. 

Пан Масі Наєм з позивним Ганз, сам любить проворкувати подібний контингент на своїй сторінці у Twitter. Це його спосіб висміяти їх в очах адекватного соціуму. 

Чому я не можу причислити цих людей до адекватного соціуму? Бо висміювати захисника України, який втратив в боях око, не відповідає терміну адекватність. Масі запостив твіт з питанням: «Як поживає полковник Порошенко». У відповідь на нього полилась купа бруду:« А як поживає твоє праве око? Я забув – його в тебе нема», «Краще б ти за себе турбувався, може б міну в око не спіймав», « Тобі наче одне око вибило, а не обидва…Можеш сам подивитись…»

Отже так, у нас є люди, які прикриваючись патріотизмом дозволяють собі принижувати і ображати військових, які пережили полон, поранення і просто жах війни. Ця ситуація сама по собі дуже неприємна. Плюс до цього, вона сприяє міжусобицям і розхитуванню ситуації в країні. Звичайно, свобода слова – це невід’ємне право кожного громадянина, але під час війни мають діяти певні обмеження. Якщо ці обмеження не можуть бути в повній мірі впровадженні державою, то у населення мають діяти самообмеження. Адже обов’язок кожного громадянина – робити все можливе для захисту своєї держави, а не створювати додаткові проблеми. 

Наразі розхитування ситуації в країні і цькування деяких військових в соціальних мережах – це відкрита проблема. Проблема, яка регулюється лише небайдужими громадянами, відповідь яких обмежена кількістю слів в повідомленні. 

Олександра Мамроцька

В Україні досі триває процес декомунізації та дерадянізації. Змінюються назви населених пунктів, зникають совкові символи та монументи. Але крім топонімів та матеріальної радянської спадщини існує ще й символічна. До неї можна уналежнити святкування Різдва 7 січня. За словами Сергія Грабовського – українського політолога, історика, публіциста «…свята – це символи, а символ за своїм єством – дороговказ у майбутнє». Та чи варто заради нього змінювати сімейні традиції? 

Серед вірян в Україні дата Різдва останні роки викликає багато суперечок. Це питання стало ще актуальнішим після того, як ПЦУ дозволила відзначати Різдво 25 грудня, якщо бажання висловить настоятель та громада.  

Взагалі земний рік триває  365 днів, 5 годин, 48 хвилин і 6 секунд. Коли створювали Юліанський календар, 5 годин врахували, а ось про 48 хвилин та 6 секунд забули. Це помітили аж в 1582 році і було створено новий календар – Григоріанський. Більшість країн Заходу та Римська Церква одразу прийняли новий календар і почали проводити за ним богослужіння. Православний Патріархат відмовився і вирішив далі жити за Юліанським календарем. Причини такого рішення були не богословські, а політичні – таким чином прагнули відмежуватися від ідеологічних супротивників та утвердити власну ідентичність. Лише з розпадом Російської імперії на наших землях запровадили нормальний, Григоріанський календар. Тому одним  із основних аргументів на користь святкування Різдва 25 грудня стало прагнення вірян віддалитися від московського патріархату та російського впливу. 

Нам варто прийняти те, що ми живемо в період історичних змін. Для того, щоб розвиватися та йти уперед – варто бути відкритим для нового. Тому прихильникам традиційної дати Різдва не слід бути категоричними.  

Перехід на нову дату святкування – непростий довготривалий та головне добровільний процес, він не може проводитися «ривками» , адже це може спричинити розкол серед населення. ПЦУ ухвалила мудре рішення дозволивши людям самостійно обирати дату. Найближчі роки, скоріше за все, будуть перехідними, «пробними» і дозволять оцінити готовність людей до цієї реформи.  

Зараз кожен може самостійно обрати коли святкувати. Але сваритися та сперечатися з цього приводу з рідними та піднімати галас навколо цього питання – точно не варто. Адже справжня віра та національна ідентичність – всередині нас і вони не прив’язані до дат. 

Діана Кардаш