Зустріч із морським піхотинцем, розвідником та Захисником Маріуполя Іваном Дібровою стала для мене однією з найсильніших і найважливіших подій останнього часу. Під час розмови ми говорили не лише про його 1008 днів у російському полоні, а й про те, як правильно спілкуватися з ветеранами, не завдаючи їм болю необережними словами чи надмірною турботою.
Особливо запам’яталися слова Івана про те, що майбутнє нашої держави – це молодь, тому надзвичайно важливо працювати з молодим поколінням не лише в освітньому, а й у просвітницькому напрямку. Ці слова вкотре нагадали, наскільки важливими є такі зустрічі для формування свідомого суспільства.
Під час заходу я поставила запитання: «Що б ви хотіли сказати людям, які бояться спілкуватися з ветеранами через страх сказати щось не те? Адже як сестра загиблого воїна я часто стикаюся з цим». Відповідь Івана була простою, але дуже важливою: не боятися, телефонувати, цікавитися, підтримувати, але водночас бути коректними та розуміти контекст того, що відбувається в країні й світі.
Також мене вразила його думка про те, що ціль – не найважливіше, найважливіший шлях до неї. Ці слова набувають особливого значення, коли їх говорить людина, яка пройшла надзвичайно важкі випробування, але не втратила віри, сили духу та бажання діяти заради інших через благодійний фонд «Дій за свободу».
Ця зустріч стала нагадуванням про ціну нашої свободи, важливість людяності та відповідальність кожного з нас перед тими, хто захищав Україну. Вона залишила глибокий слід у моїх думках і ще раз довела, наскільки важливими є щирі розмови, взаємоповага та підтримка.
Марія Пилипчук