Життя медіа та журналістів в окупації
За офіційною статистикою президента Національної спілки журналістів України Сергія Томіленка, від рук окупаційної агресії з початком повномасштабного вторгнення постраждало понад 70 працівників ЗМІ.
Сергій Томіленко. Фото: https://www.radiosvoboda.org/a/video-tomilenko/32071224.html
За його словами, журналісти на окупованих територіях є одними з головних цілей росіян, оскільки у професійній журналістиці вони вбачають загрозу окупаційному режиму та російській пропаганді.
Нам чимало відомо про роботу медіа та журналістів на підконтрольних територіях. Однак про життя та діяльність тих, хто залишився на окупованих частинах країни та продовжує свою роботу, ми знаємо зовсім небагато.
Про медійну діяльність в окупації розповість відома журналістка, секретар спілки журналістів України Валентина Манжура.
Валентина Манжура Фото: https://reporter-ua.com/2012/10/17/fotoreportazh-zaporozhskie-zhurnalisty-segodnya-vysazhivali-derevya
“Усі місцеві видання з початком окупації оголосили про свої закриття. У Мелітополі та Бердянську для пропагандистської роботи росіяни привласнили тамтешні студії з усім необхідним обладнанням. Важливо, що українські журналісти там не працюють. Тому називати цю діяльність українським медіа на окупованій території я б не стала”, – наголосила Валентина.
Переважна частина журналістів виїхала на підконтрольну територію, а ті, хто все ж залишились, не працюють через брак можливостей, адже постійно перебувають під так званим російським «ковпаком».
“На початку окупації були ситуації, коли росіяни приходили до редакторів та пропонували їм співпрацю. Декому таки вдалося відмовитись, когось арештували або били. Одному арештованому журналісту з Бердянська мені навіть вдалось допомогти”, – розповіла Валентина.
Журналіста з районного центру Михайлівка жорстоко побили та тримали у підвалі. На щастя, йому вдалось утекти. Журналістку з села Розівка Мелітопольського району арештували, коли вона поверталась додому. На початку вторгнення ще була можливість викупу, тож таким чином її вдалось звільнити.
Ще до однієї з мелітопольських редакторок, що має проблеми зі здоров’ям, росіяни кілька разів приходили та змушували змінити паспорт на російський. Через незгоду вона та її сім’я досі змушені переховуватись та перебувати у постійному страху, оскільки розуміють, що окрім репресій та арештів найперше, що їм загрожує, – це голод через відсутність заробітної плати та пенсії.
Відновлюється газетна робота на прифронтових територіях, що перебувають під постійними обстрілами. Саме у друці вийшла газета «Трудова слава» за допомогою одержаного гранту. Допоміг інститут масової інформації та міжнародні партнери.
Однак, якщо ж таки допомагають виданням, то лише з одним або двома випусками. На все інше варто шукати гранти, а не усі редактори можуть це робити.
Щодо популярних медіа з української території, у місті працює лише один муніципальний телеканал «МТМ» та грантове радіо «На дотик». Також виходять газети на грантах «Міг» та «Гаражанін інформ».
Має невеликий обсяг мовлення й представництво «Суспільне». Два місцеві телеканали зачинились. Один із них належав Ринату Ахметову, інший арештованому за зраду В’ячеславу Богуслаєву.