Страх – це те, що ми відчуваємо, коли постаємо перед вибором, який однозначно вплине на наше життя, тільки незрозуміло, в погану чи хорошу сторону. Ось перед таким вибором постала журналістка Анжела Слободян, яка обрала залишитися в окупованому Херсоні, аби задокументувати усе, що там відбувається й щоб бути прямим доповідачем з місця подій.
Ця відважна жінка виконувала свою основну роботу, наражаючи себе на велику небезпеку, аби люди знали правду.
“Ми знімали приховано, мій чоловік високий і я за нього ховалася. Він у мене був, як стіна” – поділилася пані Анжела.
Ситуація загострювалася, але журналістка, усіма силами, переступаючи через свій страх, намагалася допомагати іншим. Довіряти не можна було нікому, тільки чоловік й вона і страх, який потрібно було бороти, аби залишитися в живих.
Сім’я, яка потребувала знань та майстерності Анжели, звернулася по допомогу, аби дізнатися правду. Чоловік, який потрапив у жахливий обстріл швидкої медичної допомоги, рятуючи свою дитину, не зміг вижити. Його кохана дружина не могла повірити, що її “сенс життя” зникнув назавжди.
“Лікарня вже була під контролем окупантів і зайти мені туди, як журналісту, було просто не можливо. Ми розробили спецоперацію зі швидкою допомогою, аби я переодягнулася фельдшером. У мене була маска, окуляри й посвідчення фельдшера і так я змогла зайти в палату, аби дізнатися правду від лікаря” – розповіла журналістка.
Страх був постійно з нею, окутував мурашками по всьому тілу. Змушував обирати між тим, аби здатися та сховатися і тим, аби йти далі й долати страшні перешкоди. Анжела боялася. Але завдяки коханню та підтримці свого чоловіка, який, долаючи страх, був її “стіною”, який захистить не дивлячись ні на що, змогла виконати свою роботу бездоганно.
Посилання на фільм, який змусить відчути тоненьку лінію між страхом, горем та великим коханням, яке залишиться з нами назавжди .