3 листопада для студентів першого курсу кафедри журналістики ДонНУ імені Василя Стуса провели практикум, присвячений використанню штучного інтелекту в роботі журналіста.
Старша викладачка кафедри Наталія Болховська поділилася досвідом чеських колег, зокрема представила дослідження та презентацію доктора філософії Ярослава Чуржика з кафедри медіадосліджень та журналістики факультету соціальних наук Університету імені Т. Ґ. Масарика (м. Брно, Чеська Республіка), яку він презентував для викладачів спеціальності «Журналістика» у рамках програми Association for International Affairs .
Під час заняття студенти ознайомилися з прикладами використання інструментів штучного інтелекту в редакційній роботі. Окрему увагу приділили практиці транскрибування аудіозаписів — перетворення звуку на текст.
За думку репортерки видання MF Dnes Домініки Гейл Громкової, думка якої була представлена у чеському дослідженні, повна автоматизація цього процесу поки що залишається проблематичною: «Це не надто надійний спосіб: редагування займає багато часу. У більшості випадків я все одно прослуховую інтерв’ю, щоб перевірити, чи правильно його записала програма. Це займає приблизно стільки ж часу, якби я розшифрувала інтерв’ю сама».
У практичній частині заняття студентам запропонували текст подкасту про використання ШІ. Спершу вони мали протягом п’яти хвилин самостійно розшифрувати уривок аудіо, а потім скористатися однією з моделей штучного інтелекту для автоматичного транскрибування та порівняти результати.
Студент першого курсу Андрій Бурлака поділився враженнями від роботи:
«25 хвилин у мене зайняло розшифрування двох хвилин аудіо. Потім скористався ШІ — справа пішла швидше. Ще близько 30 хвилин знадобилося на звірку та редагування аудіоверсії, уточнення прізвищ і імен. ШІ допомагає, але потрібно бути уважним».
Його одногрупниця Софія Глуханюк додала:
«Не думала, що “ручна праця” забирає так багато часу. Але потрібно відповідально ставитися до звірки текстів. ШІ полегшує роботу, це однозначно».
Практикум став нагодою для студентів не лише випробувати інструменти ШІ на практиці, а й оцінити, наскільки важливими залишаються журналістські навички уважності та перевірки фактів у роботі з новими технологіями.
Донецький національний університет імені Василя Стуса вже протягом багатьох років долучається до міжнародних освітніх ініціатив, зокрема програми Erasmus+, що надає студентам змогу брати участь у семестрових обмінах з університетами Європи. Така мобільність відкриває нові академічні горизонти, формує професійні навички та сприяє розвитку культурної комунікації.
У січні 2025 року від ДонНУ були обрані стати учасниками мобільності Erasmus+ двоє студентів 3 курсу кафедри журналістики та соціальних комунікацій: у Польщу на навчальний семестр поїхала Анастасія Ракоід (Варшавський університет), а в Литву – Олег Колеснік (Університет Вітовта Великого). Кожен із них окремо поділився власною історією про цей досвід, розповів про свої очікування від програми, труднощі та виклики, що довелося пережити за час навчання в іншій країні.
Анастасія РакоїдОлег Колеснік
Підготовка до обміну
Учасники розповідають, що про цю можливість їм стало відомо від викладачів кафедри та зі спільного чату журналістів. «Стабільно в групу надсилають якісь тренінги, якісь обміни по навчанню за кордоном, тому дізнатися про таке дуже легко», – пояснює Анастасія Ракоід.
У той час, як тривала реєстрація на участь в обміні від Erasmus+, Олег Колеснік не планував висувати свою кандидатуру, тому що уже намагався доєднатися до інших мобільностей раніше: «На мої заявки або ніяк не реагували, або мені відмовляли. Тому спочатку подумав, що не дуже хочу цим займатись». Та трохи згодом Олег все ж вирішив пройти реєстрацію, дізнавшись про велику ймовірність того, що ця спроба стане успішною. Далі він згадує про питання з документацією, на вирішення яких знадобилося майже три місяці, описуючи це як виснажливу справу, але варту того, адже «Так я опинився в Литві!»
Перераховуючи причини, що спонукали долучитися до програми обміну, обидва учасники наголошують на прагненні здобуття досвіду – абсолютно нового і невідомого. Раніше вони ніколи не були дотичні до подібних експериментів, тому спробувати це було дуже цікаво. Студенти зізнаються, що на початку сильно хвилювалися, відчували страх, невпевненість, але з допомогою працівників кафедри журналістики та соціальних комунікацій змогли з усім впоратися. «Без цієї підтримки я б посипалася ще на подачі документів», – говорить Анастасія, пригадуючи процес підготовки до семестру навчання в Європі.
До чого готуватися учасникам студентського обміну
Приймаючі країни зустріли студентів черговими труднощами. Маючи достатньо розвинений рівень володіння англійською мовою, жоден із них не очікував стикнутися з проблемою мовних бар’єрів. Олег Колеснік висловив своє невдоволення тим, що у Литві значна частина населення спілкується російською і вимагає того ж від гостей країни. Анастасія Ракоід, яка у свою чергу навчалася у Польщі, розповідає, що важко було у справах з гуртожитком, адже там розмовляли польською мовою, яку дівчина ніколи не вивчала. Були й інші виклики: побутові дрібниці, пристосування до нового ритму життя, нових людей, що представляли різні національності, а також отримання банківської картки. «У нас в Україні процес створення картки в банку займає декілька хвилин, у Литві я робив картку чотири рази, чотири рази я приходив у банк, – ділиться Олег, – я подав усі документи і чекав… Минуло 5 днів, 7 днів, 10, 15… Банківська система і загалом бюрократія – це найжахливіше, що у них є».
Також студенти отримували стипендію, якої їм цілком вистачало на життя, задоволення особистих примх і навіть на заощадження. «Так… Як змінилось моє життя з поверненням… – розмірковує Олег, – ну, покращився фінансовий стан, оскільки стипендію усю я не витратив».
Навчання і розваги
Навчання у Європейських країнах виявилося дещо відмінним від освітньої програми в Україні. Студенти відзначають практичну спрямованість занять, наявність зазвичай одного домашнього завдання на семестр і більшу свободу у виборі дисциплін. Олег Колеснік розповідає:
«Основна відмінність це те, що у нас є певний перелік дисциплін, на які ти маєш ходити, а тут ти обираєш все, що захочеш. Одна обов’язкова умова: потрібно, щоб 75% дисциплін були пов’язані з твоєю спеціальністю. Тобто мені треба було, щоб 75% стосувалося журналістики, а інші 25% ти можеш обирати хоч гру на гітарі, хоч комп’ютерну математику. І от це найбільше, що мені сподобалося».
Зі слів учасників ми можемо зробити висновки, що пів року перебування за кордоном по програмі обміну – це не лише про навчання, а і про розваги, подорожі, які вони мають змогу організувати собі самі, не на основі освітньої програми.
«У чому прикол Erasmus – він об’єднує студентів з майже усіх країн, і вони всі в одному університеті спілкуються і набувають новий досвід, – мовить Олег. – Як таких вимог, що ти мусиш ходити на усі пари, все відвідувати – немає. Єдине, якщо ти не закриваєш якийсь один предмет (що максимально важко не зробити, оскільки викладачі майже завжди йдуть на поступки) частину стипендії маєш повернути… Але, як показує досвід, навіть люди, які не ходили на пари, люди, які жили своє найкраще життя, подорожували, ходили тусувались, гуляли, так само добре поскладали предмети».
Анастасія Ракоід завершує розмову словами: «Я дуже жалкую про те, що подалася лише в другому семестрі третього курсу, бо на даний момент, на четвертому, я вже не можу подаватися саме на обмін навчання». Тому радить студентам, які мають можливість доєднатися до мобільності, діяти вже зараз: – Не вдалося перший раз – пробуйте другий, не вдалося вдруге – пробуйте втретє».
Одного дня ФІПТ святкував День мого факультету – день, сповнений стараннями тих, хто виступав на сцені; цікавістю і сміхом глядачів; позитивним настроєм за кулісами і водночас страхом щодо виносу декорацій. І саме цього дня, після нашого виступу прозвучало воно: «ФІПТ без гасла як хліб без масла!».
ФІПТ святкує День факультету
На нашому факультеті довго не було гасла, як до прикладу в юридичного чи економічного факультетів, але тепер… у нас є щось особливе. Веселе, тепле й дуже наше. Але саме через те, що у нас довго не було кричалки, це й зробило її появу такою несподівано важливою подією, особливо на ДМФ.
Нам, студентам факультету, було важко придумати кричалку, адже підібрати риму до слова «ФІПТ» ще та задача… На останній репетиції до Дня мого факультету ми з учасниками виступу влаштували сильний брейншторм. Потрібно було придумати щось, що буде кричати ФІПТ на кожній посвяті першокурсника і кринжувати (на це і був розрахунок). Були такі варіанти, як: «Nomen est omen. FIPT Victoria!», «ФІПТець – молодець!», «ФІПТовий самий кльовий!», «Ми на ФІПТі – і це факт!», але… все не те, не звучить, не відображає наш дух в цих словах, – і це за словами інших студентів і деканеси, а особисто я голосувала за «ФІПТець – молодець». Проте доля не склалась, Меркурій став ретроградним і в рукаві шестірки замість тузів…
Я була свідком моменту, коли ФІПТ отримав не просто гасло, а щось більше — символ єдності, дотепності й тепла. І тепер щоразу, коли хтось його вимовляє, я усміхаюся. Бо я знаю: була там, коли воно народилося.
Десятеро студентів кафедри журналістики та соціальних комунікацій протягом трьох місяців стажувалися у редакціях провідних українських медіа, відточуючи свою майстерніть у написанні текстів різних жанрів, роботі із соцмережами та відео. Вони поділилися своїми враженнями про це.
Ганна Бєлік на стажуванні на Суспільному Вінниця
Анастасія Ракоїд
«Стажування дало розуміння, наскільки журналістика різностороння, що це не тільки написання новин абощо. Спочатку у нас був підготовчий тренінг – три дні ми навчались новому та пригадували вже відоме. Не було відчуття, що нас кинули у «вільне плавання». А в редакції мені дуже сподобалися люди, які мене оточували, зокрема редакція «Східний Варіант». Це молода й сильна команда, яка підтримувала мене протягом усього стажування».
Ганна Бєлік
«Стажування показало мені справжню «кухню» журналістики — від появи ідеї до виходу сюжету. Я отримала нові знання, зокрема щодо адаптації новин з телебачення для сайту та написання рерайтів. Загалом, цей досвід допоміг зрозуміти, на чому варто зосередитися, і дав ідеї для майбутніх матеріалів.З найбільшого, що мені сподобалось — можливість проходити стажування офлайн: побувати в редакції, побачити, хто за що відповідає, поспілкуватися з професійними журналістами та перейняти їхній досвід. Було дуже цінно поїхати з ними на зйомки та інтерв’ю, а також особисто долучитися до створення сюжетів».
Фото Ганни Бєлік
Олег Самохвал
«Я зрозумів, як працює журналістика зсередини та отримав можливість постажуватися в медіа групі яка базується в Харкові. Отримав розуміння того, що це дуже стресова робота – ти маєш бути на зв’язку 24/7.Сподобалось менторство від TRF та особливо наставництво Катерини Малофєєвої, а також навчання перед стажування. За цей період нас серйозно підготували, дали багато знань. Сподобалось що всі дуже відкриті, готові допомогти, пояснюють «по-простому», без офіціозу».
Олег Остапець
«Стажування дало розуміння того, як проходить робота журналіста і дозволила зрозуміти, чи моє це взагалі. Також мені сподобалося працювати зі справжніми журналістами з «Накипіло».
Леонід Францескевич – відомий спортивний журналіст з Одеси, а також футболіст, співак та найголовніше – захисник України. Наразі журналіст служить у НГУ в 11-й бригаді імені Михайла Грушевського. Леонід погодився поділитися своїм безцінним досвідом з нашим проєктом та відповів на низку питань.
Розкажіть, будь ласка, про свій досвід на Х-факторі. Як спортивний журналіст почав співати?
Я в впринципі дуже люблю співати. Я з самісінького дитинства цим займаюсь, і сестра в мене співає. Спочатку брав участь в університетських змаганнях, потім у міських. Згодом потрапив на проби від Х-фактору. Мені перетелефонували і я поїхав заспівав у Києві, дуже люблю Френка Сінатру та джаз, тому і заспівав цю пісню (“Strangers In The Night”).
Леонід Францескевич на Х-факторі
Як ви обрали професію спортивного журналіста, що вас до цього спонукало?
Я займався спортом ще з дитинства, карате – це взагалі вид спорту мого серця. Потім я подивився з друзями футбол – “Динамо” грало проти “Баварії” в ЛЧ. Після цього я почав захоплюватись цим видом спорту. В 11 класі, пам’ятаю, завжди писав про спорт твори, тому вирішив вступати на філфак ОНУ ім. Мечникова. Вийшло потрапити на бюджет і фактично відразу я почав писати про спорт, перші публікації були про університетські змагання.
Розкажіть про найкурзйозніший випадок у ролі коментатора. Можливо, не так назвали прізвище гравця?
Ну, взагалі трапляється таке, що під час напруженої боротьби у матчі коментатори можуть щось не так сказати. Але взагалі факапів сейрозних не було. Але був курйозний випадок, коли на Х-факторі я Настю Каменських покликав коментувати матч футбольний, – це викликало бурю емоції в залі, прикро лише, що цей момент в етер не потрапив.
Як змінилось ваще життя після приєднання до сил Оборони України?
Ще у перші дні вторгнення РФ я з’явився у військоматі за місцем прописки. Я через свій стан здоров’я фізично не можу бігати, в мене проблеми з опорно-руховим апаратом. Проте я принципово вирішив не оформлювати інвалідність. Тому повідомив, що можу бути корисним у своїй сфері. Через певний час з’явилась вакансія в НГУ в 11-й бригаді імені Грушевського і мене із задоволенням взяли служити.
Леонід Францескевич під час служби
Життя змінилось кардинально, я був цивільною людиною, абсолютно. Тут я одразу розумію, що маю витрачати свій час на службу. Якщо раніше я був максимально у спортивній сфері, то за час служби (1 рік) я відійшов від цього.
Опишіть ситуацію з одеським футболом. Чому, на вашу думку, найбільша область в Україні не може збудувати сильну команду?
Ну, одеський “Чорноморець” – це приватний клуб. І в цьому є проблема. Мерія не може витрачити гроші на забазпечення клубу. Ще проблема, що в нас є чимало мільйонерів в області, проте виділяти кошти на спорт вони особливо не хочуть. І це стосується не тільки футболу.
Крім того, у нас погана футбольна інфраструктура в регіоні. Проте є позитивні моменти, останнім часом на кращий рівень виходить дитячий, аматорський та жіночий футбол. Сподіваємось на гарне майбутнє та на те, що війна закінчиться якомога швидше.
Впевнений, що ви знаєте одеську кухню футболу із середини. Як вважаєте, чи є проблема ще на рівні дитячо-юнацьких шкіл? Адже, окрім Бущана, який не грає в старті, нема кого і згадати у складі збірної
Тут є велика проблема в тому, що через негаразди у “Чорноморці” одеські гравці йдуть в інші клуби, часто посередні, і затримуються там надовго.
Ну, і взагалі важко пробитись в основний склад збірної. До прикладу, в нападі у нас – Яремчук, Довбик та ще й Ванат, який добре себе почуває. З ними важко конкурувати.
Я вважаю, що проблема не в дитячо-юнацькому футболі, а в переході з цього етапу у дорослий футбол.
Леонід Францескевич з головою УАФ Андрієм Шевченком
Статистика Францескевича у Лізі співдружності (футзал)
Чи повернеться колись легендарний Чорноморець, який наводив шороху в Європі?
Ну це питання, дійсно, біль, бо я на “Чорноморець” з 2000-х ходжу. Думаю, повернути сильний “Чорноморець” дуже легко. Потрібні люди, які вкладуть гроші і душу. Бажаючі були і є. Я сподіваюсь і дуже вірю, що одеський клуб зараз не вилетить (з УПЛ) і збудує сильну команду в найближчому майбутньому.
З ваших соціальних мереж можна припустити, що ви доволі часто граєте у футбол. То ж, яка ваша позиція улюблена?
Я дуже рідко граю футбол через свою травму. Але це дуже важливо для мене, для фізичного та морально-психологічного стану. Я починав грати в університеті, то ж школи такої, як треба у мене немає, але скільки себе пам’ятаю – граю у нападі. Дуже багато забиваю, там де навіть, здається що не маю на це змоги. Якщо говорити за велике поле, то моя позиція центральний або лівий нападник.
На вашу думку, чи доцільно грати під час війни футбол взагалі? На всіх рівнях – від УПЛ до чемпіонатів району
Я вам скажу відверто, футбол не те, що доцільно грати, а треба. Ми зобов’язанні це роботи. Це показує те, що ми продовжуємо жити. А живемо ми, бо мої побратими на лінії фронту роблять для цього все можливе.
Якщо зараз все зупиниться, то відновити буде вкрай важко. Але багато, хто цього не розуміє.
Що плануєте зробити після закінчення війни, коли у вас з’явиться більше вільного часу?
Після завершення війни, точніше перемоги України я за першої можливості повернусь до цивільного життя та продовжуватиму займатись улюбленою справою. Також хотілося б відпочити у Карпатах та на березі Чорного моря в Криму.
Насправді дуже хочеться, щоб не було обстрілів, ракет, шахедів, коменданстької години. Просто прогулятися від моря додому і думати про щось хороше.
І ще дуже хочу побудувати свою сім’ю офіційно, з дітьми, з собакою і я думаю, що це не за горами.
Прессекретарка Білого Дому Керолайн Лівітт заявила “Що стосується дефіциту яєць,то цьому також сприяє те, що адміністрація Байдена та Департамент сільського господарства керували масовим вбивством понад 100 мільйонів курей, що призвело до нестачі курятини в цій країні, отже нестачі яєць, що призводить до дефіциту”.
“Я хочу вказати кожному з вас, що в 2024 році, коли Джо Байден був в Овальному домі або спав нагорі в резиденції, я не дуже впевнена, ціни на яйця зросли на 65%”,- відповіла прессекретарка Білого Дому Керолайн Лівітт на запитання про зростання цін.
Чізбургери, контракт, мільйон – про зв’язок цих речей розповідає Міноборони у Tik Tok, закликаючи молодь підписати контракт.
“Скільки чізбургерів можна купити за один мільйон гривень?”,- з таких слів розпочало своє відео в Tik Tok Міноборони. 20 березня Міністерство Оборони України опублікувало відео в молодіжній соціальній мережі, де повідомляло, що за підпис контракту можна заробити мільйон гривень, тобто купити 15 625 чізбургерів.
Відео у Tik Tok
Відео зібрало більше 400тис.переглядів та 919 коментарів за 23 години. “Такої ІПСО я ще не хавав”,- коментар, який зібрав найбільшу кількість вподобань.
Південнокорейська K-pop група BTS закликала фанатів вакцинуватися під час промови в Генасамблеї ООН. Виступ завершився відеокліпом на пісню “Permission to dance”.
Фрагмент з кліпу
Кім Намджун, лідер гурту, поділився, що всі семеро учасників BTS вакцинувалися. “Вакцинація була свого роду квитком на зустріч з нашими фанатами”, – додав Джей-Хоуп.
BTS вже з’являлися в ООН. У 2020 році вони виступили з неформальною промовою на 75-й Генеральній асамблеї ООН про надію під час епідемії. У 2018 році лідер організації Кім Нам Чжун виступив з промовою проти жорстокого поводження з дітьми.
Для студентів-журанлістів є можливість долучитися до проєкту: «Сила гендерного розмаїття: гендерно-чутливий підхід у роботі журналістів» від громадської організації «МЕДІА-ЦЕНТР ЮА», який реалізовується завдяки міжнародній організації UNESKO. Метою проєкт є підвищення рівня гендерного балансу в українських медіа через навчання студентів журналістики та журналістів.
Фото: MEDIA Center UA
Тетяна Щербатюк – головна редакторка онлайн-медіа I-VIN.INFO та тренерка проєкту зазначила, що гендерно чутлива журналістика є дуже важливою. Згідно дослідження Інституту масової інформації (ІМІ) з питання гендерного балансу в українських онлайн-медіа, жінок експерток та героїнь залучають менше до публікацій, аніж чоловіків.
Фото: MEDIA Center UA
«І досі ми можемо бачити сексистські заголовки. Ми можемо бачити відсоткове співвідношення новин про жінок та чоловіків, які висвітлюються, як герої новини. Воно відрізняється. Це і було підставою реалізації такої ініціативи, цього проєкту», – зазначив координатор проєкту Максим Бабик.
До проєкту можуть долучитися студенти-журналісти та професійні журналісти. Навчання буде відбуватися в форматі тренінгів та чотирьох медіакампусів (2 групи студентів та 2 групи професійних журналістів). Також, по закінченню проєкту буде розроблений посібник «Гендерний кодекс» для студентів-журналістів, журналістів, що працюють в медіа та людей, які цікавляться темою гендерна чутливість.
Щоб стати учасником\учасницею проєкту потрібно заповнити анкету, яка буде доступна для заповнення на офіційній сторінці Facebook Громадської організації «МЕДІА-ЦЕНТР ЮА».
У десяти найпопулярніших за трафіком медіа Вінниччини не використовується журналістика рішень (або конструктивна журналістика). Натомість вони більше зосереджені на новинах. У багатьох з них на сайтах відсутня колонка з матеріалами. Про це йдеться у дослідженні Олега Остапця. Публікуємо основні тези роботи.
На сьогоднішній день перегляди новин на сайтах поступово падають. Причиною тому є зростання популярності соціальних мереж, які поширюють новини значно швидше, доступніше та коротше. Тому можемо зробити висновок, що формату сайтів варто було б зосередитися на розлогих матеріалах, зокрема і конструктивній журналістиці, яка несе користь для читача. Проте такої тенденції у обраних виданнях не помічено.
Під час дослідження було знайдено лише один матеріал, який підходив під критерії журналістики рішень. Усі інші по тим чи іншим пунктах не підходили. При цьому є матеріали з ознаками журналістики рішень. Такі публікації наводять рішення, але роблять це не надто професійно відносно даного жанру. Часто коли рішення наводилося, то в нього не було джерела чи підтвердження того, що дана порада журналістом читачеві працює.
Можемо зробити висновок, що журналістам місцевих ЗМІ бракує знань стосовно конструктивної журналістики. Вони показують цікавість до даного жанру, проте не пишуть тексти, орієнтуючись на стандарти. До того ж, журналістика рішень потребує більших ресурсів, ніж звичайні матеріали. Особливо коли мова йде про збір статистики. Тому місцевим виданням, особливо в малих містах, не вистачає на те ресурсу.
Рішенням для редакцій тут могло б стати перефокусування уваги з кількості новин на розлогі матеріали, які відповідатимуть усім стандартам. Це може бути поступовий ввід матеріалів серед новин. Зокрема, журналісти можуть перевести увагу на проблеми в місті і шукати для них рішення, що приверне увагу жителів до сайту.
Проблему невідповідності матеріалів з рішенням до жанру журналістики рішень можна вирішити лише просвітою. Журналісти можуть самі дослідити цей молодий в Україні жанр, щоб надавати своїм читачам якісніші матеріали. До того ж, журналістам необхідно перед написанням матеріалу ставити собі питання: в якому жанрі я пишу? І тоді писати відповідно до правил того жанру.
Можна брати участь і в освітніх програмах. Нині в Україні навчають писати конструктивну журналістику. Зокрема, періодично проводяться курси від Асоціації з міжнародних питань чеської республіки, вони безоплатні. До того ж, в навчальній програмі університетів нині є предмет журналістики рішень, тому здобування вищої освіти відкриє шлях до вивчення конструктивної журналістики і підвищення кваліфікації.
