Британські видання мають дуже різні політичні уподобання. Хтось підтримує консерваторів, хтось – лейбористів, ставлення до міжнародної політики теж у всіх різне. Проте Україна тут є винятком – щодо підтримки України та засудження повномасштабного російського вторгнення усі британські медіа були абсолютно єдині, що відображалося як у висвітленні новин, а також у редакційних колонках. Цю думку висловив Джеймс Роджерс, доцент міжнародної журналістики в City St George’s, University of London, під час гостьової лекції, яку він прочитав для студентів нашої кафедри.
У лютому 2022 року усіх британців об’єднував шок від того, що сталося, але також медіа висловлювали симпатію і підтримку Україні.
Видання The Independent навіть вибачилося за те, що заперечувало можливість вторгнення.
Видання публікували карикатури, натякаючи на зв’язок між Путіним та керманичами СРСР.
Тобто автори намагалися показати, що війна проти України – це наслідок російської імперської агресії, намагання Російської Федерації, Кремля – тягнути Україну назад, в московську орбіту.
Також у висвітленні британських видань відображувалося те, що Україна б’ється не тільки за власну незалежність, але за європейську цивілізацію загалом.Російська пропаганда
Російська пропаганда
Окрім цього було багато дискусій щодо пропагандистського каналу RT. Він зараз заборонений в ЄС та у Сполученому Королівстві. Серед британських політиків не так багато тих, хто погоджувався з’являтися в їхньому ефірі, проте такі, на жаль, теж були. В основному, представники крайніх лівих і крайніх правих. Врешті багато хто з них опинилися в незручному становищі та зіткнулися з втратою грошей, оскільки, як повідомлялося, RT дуже щедро платив деяким учасникам.
Ще одна тема – це аналіз того, як російські медіа подавали повномасштабне вторгнення своїй аудиторії. Цитували найбільш абсурдні твердження пропаганди, яка походила із російських офіційних джерел. Такі медіа, як «Бі-Бі-Сі» та «Рейтерз» пояснювали аудиторії, як працює пропаганда.
Або візьмем у лютому 2022 році в колонці для the Guardian автор прокоментував заяви Путіна щодо «спеціальної воєнної операції», демілітаризації, так: «чистий Орвел».
2023 рік: Путін в ізоляції та професійна комунікація Зеленського
Перейдемо до 2023 року. У виданні the Financial Times, через рік після повномасштабного вторгнення, розбирали те, що Путін, ухвалюючи рішення, орієнтувався на дуже вузьке коло радників: Івана Грозного, Пєтра Першого та Катєріну Другу. Навіть міністр закордонних справ Лавров не має впливу на свого президента, писали журналісти. Тому зараз мало хто здогадується, хто ж насправді входить до внутрішнього кола, що саме там відбувається. Але найімовірніше, що Путін прислухається тільки до самого себе.
У травні 2023, коли медіа писали про висвітлення Дня перемоги, порівнювали ці два зображення
На першому – монумент в Москві радянським та американським військам, які зустрілися на Ельбі. А на другому – дерево, що символізує дружбу між Росією та США. Як видно, воно не у найкращому стані.
Також порівнювали звернення Володимира Зеленського та Владіміра Путіна. Щодо українського президента згадували його професійний бекграунд, зазначали, що він дуже ефективний комунікатор. Натомість Путін виглядав, як радянський лідер ХХ століття. Хочеться згадати, що у 2022 році, що Володимир Зеленський спілкувався із президентом університету Сіті та студентами. Для університету це була велика честь.
Британські кореспонденти у Москві
Великою проблемою для британських медіа стало і те, як серйозно в Росії почали придушувати свободу слова: там за «фейкові» новини про війну можна отримати 15 років в’язниці. Тобто для тих журналістів, які працювали з Москви, був тільки один вибір – цитувати виключно російські офіційні джерела із абсурдною інформацією. Або виїжджати з країни.
Наприклад, кореспондент “Таймс” Марк Беннеттс, який працював у Росії більше 15 років, виїхав. Згадував, що відразу після повномасштабного вторгнення, коли чув кроки на сходах або роботу ліфта опівночі, думав, що це за ним. Тож врешті він зрозумів, що займатися незалежною журналістикою в Росії не можна, і зараз висвітлює Україну та Росію з Лондона чи з Києва.
І якщо переходити до останніх публікацій, то зараз британські медіа пишуть про російські диверсії та спроби шпигування. Ось, наприклад, публікація про банду, яка причетна до підпалу складу у Східному Лондоні. Це сталося рік тому, але поліції знадобився час, щоб піймати цих людей. З’ясувалося, що це російський Вагнер, який зв’язався із наркодилером в Лондоні через соцмережі і допоміг знайти підпалювачів.
У висновках можна сказати, що усі спроби Кремля заборонити незалежну журналістику або ж зробити все, щоб журналістам було важко працювати, говорить про те, наскільки важливою сьогодні є журналістика. Це визнання її сили.
Після лекції студенти мали змогу поставити запитання лектору.
Зображення із презентації Джеймса Роджерса