Як побачити все найкраще, відвідавши Умань вперше в житті (і мова тут не тільки про Софіївку).
На заході Черкаської області, під самим центром України, між пагорбами розташоване місто Умань. Перша згадка містечка «Гумань» датується 1616 роком, хоча до цього у 1569-му Уманщина перебувала у складі Речі Посполитої. Здебільшого свою відомість місто отримує як туристичний осередок, тому багато людей долають сотні кілометрів аби його відвідати, проте, чим притягує місто окрім Софіївського парку?
Першим, що зустрічає гостей, є міський автовокзал. Не найкращий початок, тому не варто тут затримуватися. Через «Софіївку» є можливість пройти навстіж до іншого входу. Тепер перед туристом стає вибір, побачити історичну частину міста чи просто оглянути його повсякденність. Часу на роздуми буде достатньо. Від виходу з парку простягається вулиця, якою іде шлях до центральної площі. У минулому широкий, застелений бруківкою майданчик та закільцьована дорога, після реставрації стала місцем для прогулянок. Щодо історичних пам’яток достатньо роззирнутися довкола. Висока біла будівля з колонами – колишній греко-католицький костел (зараз там картинна галерея). Позаду, біля площі знаходиться двоповерхова будівля – стара міська бібліотека.
На сьогоднішній день її стан викликає лише сум. Проминувши споруду вуличкою донизу, зустрічаємо радянський обеліск, біля якого знаходиться ще одна з архітектурних пам’яток міста – будівля Уманського Державного Педагогічного Університету імені Павла Тичини. Споруджену на початку 20 століття, що цікаво кількість студентів перевищує 10 000 тисяч осіб денної та заочної форми навчання. Рухаючись далі, по боках ви побачите історичну забудову міста, разом з Василіанським монастирем, спорудженим графом Потоцьким у 1764-1766-му роках. Також споруда мала оборонне значення, її надійні стіни мають метр завтовшки. Проминувши парк, ви опинитесь перед шляхом до Свято-Михайлівського собору, кінець будівництва якого датується 1853 роком. За ним знаходяться старі міські торгові ряди, які більше нагадують невеличку квадратну фортецю, з внутрішнім двориком.
Щоб дізнатися більше про життя міста, варто прямувати до набережної біля Осташівського ставу, яку ще називають алеєю молодих сердець, через велику любов молоді до цього місця. Щоб туди потрапити, варто пройти крізь центральний парк, звідки спуститись вулицею до сірої будівлі з колонами. Колись це був храм, потім кінотеатр, зараз нічого.
Навіть неуважний турист помітить це місце. В очі вам одразу кинеться невеликий парк, вхід до якого прикрашають 2 молодих сакури. Там знаходиться один із найулюбленіший краєвидів гостей, пам’ятник Тарасу Шевченку, перед яким в западині розкинувся став. Обов’язковою рекомендацією є прогулянка новою набережною, на якій нещодавно розташувалися маленькі сакури. Окрім цього випадає можливість розглянути виставку мініатюрних корабликів і зустріти захід сонця, сидячи в кафе, куштуючи каву, на фоні теплого пейзажу, який поринає разом із відвідувачами у приємні спогади.
З початком повномасштабної війни в українському інфопросторі почали зʼявлятися новини про випадки мародерства зі сторони окупантів. Поки вони полюють на майно українців, російські пропагандистські артисти намагаються не відставати від своєї армії, щоправда, замість майна, вони крадуть українську культурну спадщину, зокрема пісні.
Фото: Збруч
Практика привласнення чужих мистецьких творів для Росії – не нова. Нападаючи на інші народи, вони в першу чергу намагаються навʼязати їм відчуття меншовартості, чи довести, що такої нації взагалі ніколи не існувало. Для цього або знищують досягнення культури, або переробляють їх на свій лад, щоб використовувати для маніпулювання.
«Вона [колоніальна політика Росії] була покликана стримувати та контролювати розвиток культури в колоніях — сфери, де, очевидно, формується і через яку комунікується ідентичність певної спільноти людей, народу, нації. Саме тому культура — це «небезпечна» річ», – розповідає Тетяна Філевська, креативна директорка Українського інституту, у межах спецпроєкту Ukraїner – «Деколонізація».
Саме таку політику агресор намагається в наш час застосувати до культурної спадщини України, важливою складовою якої є пісні. Зокрема, ті, які асоціюються із виборюванням української незалежності. На прикладі одного із таких музичних творів проаналізуємо, як працює російська пропаганда.
«Пливе кача, дівки хороводять
В «Азовсталі» демонів хоронять
Серед степу палахала хата
Богоматір родить немовлято…»
22 лютого 2023 року, в Москві відбувся концерт-мітинг. На ньому виступали російські артисти, що підтримують війну, однак, зі сцени, лунала й українська мова. Виступу російського диктатора передувала «Пливе кача», проте з оригінальною піснею, за сенсом, вона немає нічого спільного. Авторство належить уродженцю Маріуполя, в минулому журналісту, Акіму Апачову та російській співачці Дарії Фрей. Раніше вони зняли цинічний кліп до цієї пісні на руїнах «Азовсталі», чим викликали обурення українців. Попри заяви, про «штучність» нашої мови та заборони усього, що асоціюється з Україною, пісню росіяни мають можливість слухати на телебаченні. Вона звучала навіть на «Первом канале» , в той час, коли російські правоохоронці виписують людям штрафи та вироки , за прослуховування української музики. Таку прихильність у ворожої влади пісня здобула завдяки великій кількості вигідних їй символів та наративів.
«Хто там старший серед полонених?
Руш впереду руки за голову
Розгорнися, сiдай, дозволено
Є розмова з холоду в полум’я»
Чому саме «Пливе кача»? В людей, які слідкували за подіями на Майдані, вона асоціюється саме з Революцією Гідності, адже запамʼяталась, як реквієм для загиблих активістів. В наш час нею супроводжується прощання із полеглими героями. Для українців вона стала символом боротьби за свободу і незалежність та зайняла важливе місце в історії країни
«Вісім років минуло вироком
Що тепер мені скажеш Іроде?
Де ховати вас усіх могилами?
Що робитимуть ваші сироти?»
Ці рядки з пісні підозріло схожі на відомий кремлівський наратив: «Где вы были восемь лет?», який звинувачує у воєнному конфлікті українську сторону. І вже неодноразово був спростований українськими медіаекспертами, зокрема «Детектор медіа».
Стосовно останніх двох рядків, то пропагандистське «мистецтво», звичайно, згадує про втрати серед українців, проте зовсім не хвилюється за російських сиріт, батьки яких загинули на чужій землі за хворі ідеї влади.
«Я стояв тут, стою тут і досі я
Як тобі ця нова Новоросія?
Я не просив до вашого острова
Ти мене винудив пострілом
У цьому полум’ї збожеволіли
Як тобі ці палаючі посліди?
Окривавлені досвідом
Чи встиг ти помолитися Господу?»
Пісня намагається створити враження, що ліричний герой не розділяє європейський шлях і потерпає від тиску «інших» українців, які його обрали, а Росія приходить йому на допомогу.
А також, що він досі знаходиться на своїй землі – території України, проте, впевнений що це «Новоросія». І що «Новоросія» – вибір населення, а не жорстока окупація.
За допомогою образу цього персонажа автори спробували створити враження, що такої думки дотримується все населення Донбасу.
Не обійшлося тут, без звернення до Бога, якого росіяни часто використовують, як важіль впливу.
«Чуєш ZOV – загарматило мраком
То калібри летять примарами
Лікарями українства хворого
Врачувати йде Україною
Чумний лікар зі своїми рекрутами
В Азовсталі червоною калиною»
Важко не помітити у цих рядках виправдання дій загарбників, які судячи з тексту намагаються «вилікувати» українство. Ракетами, які прилітають в житлові будинки, лікарні та дитячі садки.
«Знов май кровити Маріуполем
Моє місто Марії зі звичкою
Зустрічає Георгівською стрiчкою
Богоматір зі свічкою
Дочекалася сина у відчаї»
Маріуполь – одне з тих міст, що найбільше постраждало від ворожої армії, у пісні показують «братнім», повʼязують його з радянською символікою. Показують його страждання, але не уточнюють що Росія є їх причиною.
«Розкажи тому ляху про москаля
Передай йому кожне слово
Це мій дім, це мій Крим, це моя земля
Я також забираю мову»
Москалем себе називає головний герой і просить передати союзникам України свою позицію. Заявляє, що свою мову він забирає з собою. Щоправда, в коментарях для медіа, Акім Апачов, завжди заявляє, що мова потрібна лише як трофей. І сам, народившись в українському місті, так і не зміг написати текст своєї пісні без помилок. Адже, «палахала», «немовлято», «посліди» та інші «перлини» цього музичного твору є чимось чужорідним для української мови.
Ці рядки влучно показують тактику росіян стосовно чужої культури – привласнити й спаплюжити. Вона так глибоко вплелась у свідомість народу, що вважається чимось абсолютно нормальним.
Музика – не завжди безневинний витвір мистецтва, в руках тих, хто намагається знищити правду, вона перетворюється на зброю, В наш час важливо зберігати й поширювати свою культуру, щоб захистити та відстояти історію, яка є важливою складовою незалежності на інформаційному полі бою, допоки наші військові щодня виборюють її на фронті ціною власних життів.
Російські окупанти буквально поселилися та живуть в енергоблоках Запорізької атомної електростанції, де мали б перебувати винятково фахівці. Натомість фахівців МАГАТЕ окупанти туди не пускають, дозволять заходити лише в «чисті» зали. А зали, де розташували військову техніку, вибухівку, зробили вогневі позиції для кулеметів – «опечатали».
Від 4 березня 2022 року ЗАЕС залишається окупованою військами рф. Кожен день перебування військ рф на ЗАЕС – загроза не лише для України, але й для всього світу.
Десятки одиниць військової техніки з боєкомплектами, зброєю та вибухівкою стягнуто до машинної зали ще влітку 2022 року. Там ж окупанти вирішили зробити вогневі позиції для кулеметів, а на дозвіллі гратися гранатометами. Все це знаходиться «зовсім поруч із обладнанням, яке забезпечує роботу турбогенератора. Зокрема, в безпосередній близькості до головного маслоблоку, де міститься легкозаймисте масло, яке охолоджує парову турбіну. Там ж є вибухонебезпечний водень, який використовується для охолодження генератора», – повідомили в «Енергоатомі».
В березні 2024 року в телеграм-каналі Енергодару з’явилися фото та відео на яких окупанти всередині енергоблоків, а саме в вищезгаданому машинному залі, бігають та займаються боксом біля турбогенератора АЕС, який виробляє електроенергію.
Фото: російські військові займають спортом біля турбогенератора ЗАЕС/ Telegram: Скелети Шевчика і Ко.
Для розуміння та переконання, що на фоні турбогенератор ЗАЕС подаємо фото Олександра Сініци, який у 2013 року сфотографував турбогенератор 5-го енергоблоку ЗАЕС для УНІАН:
Фото: Олександр Сініца/ УНІАН. 09.04.2013
Зокрема на опублікованих відео окупантів, які бігають в машинному залі ЗАЕС, можна чітко побачити військову техніку з позначкою «Z», БТР-и та вогневі позиції:
Фото: російська техніка в машинному залі ЗАЕС/ скріншот з відео з Telegram: Скелети Шевчика і Ко.
Команда «OSINT Бджоли» ідентифікувала одного із спортсменів, який скоріш за все і виклав відео у мережі. Ним виявився 23-річний Сапєгін Олексій Олександрович, уродженець Республіки Калмикія. Занесений у базу «Миротворець».
Фото: Telegram/osint_bees
Ідентифікувати вдалося і його дружину – Сапєгіну Маргариту Андріївну 2001 року народження. Як пише команда «бджіл» побралися Олексій та Маргарита у 2020 році. А вже в лютому 2021 в них народився син – Микита. Про це ми дізналися з Instagram-сторінки Маргарити, де під фото з малюком вона пише дату хештегом та називає сина «Никита Алексеевич».
Фото: Instagram/rita_rmm
Фотографій з чоловіком Маргарита не публікувала до 2023 року. А під фото з виписки з роддому написала, що вже вдома та чекають на батька. Можливо, вже в той час Олексій Сапєгін воював проти України, проте це невідомо точно. З Instagram-сторінки його дружини ми можемо побачити лиш те, що Новий 2023 рік вони зустрічали разом.
Фото: Instagram/rita_rmm
Ідентифікувати співслужбовців Олексія поки що не вдалося. Та в раніше згаданому дописі Telegram-каналу Скелети Шевчика і Ко є скріншот із відео, яке вони публікували раінше.
Фото: скріншот з відео з Telegram: Скелети Шевчика і Ко.
На фото троє не ідентифікованих російських військових. Проте відомо те, що вони належать до неонацистської диверсійно-штурмової розвідувальної групи «Русич», яка є підрозділом зс рф. Про діяльність ДШРГ «Русич» зробили розслідування OSINT-спільнота Molfar.
Зокрема ДШРГ «Русич» описується наступним чином: «Вони приходять вбивати та мародерити, відрізати вуха та насаджувати голови на палиці, вирізати “коловроти” на щоках, ґвалтувати жінок на очах у дітей (потім радять “не залишати свідків”), вони виправдовують тортури та кастрування полонених, кажуть “не бійтесь вбивати полонених”, самі ж ріжуть та їдять домашніх тварин, стикають слиною від “запаху згорілих укропів” та сексуально збуджуються від вбивства. Вони – це “ДШРГ Русич”».
«Русич» беруть участь в російсько-українській війні від самого початку – від 2014 року. Згідно з публікацією, були причетні до знищення колони батальйону “Айдар” у ході організації (1, 2) засідки, в якій загинуло понад 20 бійців “Айдару”. Після даної операції були причетні до відео з катуваннями та підпалювання вбитих.
Не лише Україну знищують, але й брали участь в російській інтервенції в Сирії та Республіці Сьєрра-Леоне, зокрема з президентом Республіки, про що вони пишуть у своєму Telegram-каналі та ВК.
Фото: скріншот з ВКонтакте/ДШРГ Русич
Фото: скріншот з Telegram/ДШРГ Русич
Неодноразово проводилися розслідування щодо причетності ДШГР «Русич» до ПВК «Вагнер», та вже тепер вони й самі це не приховують, публікуючи відповіді фото та дописи.
Фото: скріншот з ВКонтакте/ДШРГ Русич
Фото: скріншот з Telegram/ДШРГ Русич
ДШРГ «Русич» здобули собі славу головорізів та неодноразово зафіксовані їхні звірствах, які вони чинили проти мирного населення. Сьогодні ж частина їхнього особового складу та техніки знаходиться в енергоблоках ЗАЕС, що несе загрозу діяльності ЗАЕС. І так буде до того дня, доки всі російські військові та причетні до них не покинуть територію ЗАЕС та не заберуть звідти свою техніку.
Євген Кушнирік – житель невеликого міста Мирноград Донецької області, яке наразі перебуває під постійними обстрілами російської федерації. У 2023 році був вимушений покинути свою домівку у зв’язку з повномасштабним вторгненням росії. Сам Євген каже, що його дім та всі його рідні залишись там.
Наразі знайшов своє місце у Вінниці й навчається у Донецькому національному університеті імені Василя Стуса.
Євгене, згадайте декілька днів перед початком повномасштабного вторгнення, чи відчували ви, що може щось початися?
За декілька днів до повномасштабного вторгнення я відчував бентежність, тривогу та страх. Багато рефлексував з приводу цього, що я висловлював у своїй поезії. Але декілька днів після початку вторгнення не міг у це повірити.
Коли я виїжджав з Мирнограду (Покровський район, Донецької області), було тільки декілька прильотів. У січні 2024 року, вже шість місяців мого перебування у Вінниці, у моєму рідному місті було лише декілька спокійних днів. Мирноград – не лінія фронту, не прикордонне місто, тут немає жодного воєнного об’єкту, але це не зупиняє російських окупантів знищувати його.
Як покинули рідну домівку?
Проблем, як таких, не було. На щастя, все пройшло добре. Батьки допомогли мені переїхати та влаштуватись у Вінниці. А з дому я вирушив звичайним, не евакуаційним, поїздом.
Що зробили першим чином у новому місті?
Спочатку почав шукати житло. З цим мені допомогли відгуки в Інтернеті. Заселився я в гуртожиток, який запропонував Донецький національний університет імені Василя Стуса. Потім вирішував питання з документами: де їх переоформити й інші бюрократичні проблеми. Паралельно з цим, вивчав нове місто.
Мабуть, основним пріоритетом був вступ до університету.
Які університети він розглядав і наскільки легко йому було вступити?
Питання вступу було тяжким та серйозним. Знаходячись під періодичними обстрілами, я з кожним днем відчував, як стою дорослим. І в цій непростій обстановці я повинен був обирати свою майбутню професію.
У своєму виборі я опирався на навчальні заклади, які знаходяться якомога далі від мого рідного міста. Кожен день мене хвилювало болісне відчуття сумної долі Донбасу, яке застигло, наче ртуть, десь глибоко в серці. Напевно, це відчуття не відпустило мене й досі.
Як вінничани ставилися до вас, коли дізнавались, що Ви з Донецької області?
Ті вінничани, з якими я спілкувався або мав спільну справу, відносились до мене позитивно. Вони з розумінням та співчуттям ставились до моїх проблем. На разі, вінничани, з якими я здружився, продовжують підтримувати мене у складні моменти.
Яка Ваша найзаповітніша мрія?
Над цим питанням можна думати вічність. На мою думку, люди настільки мінливі істоти, що ніякі мрії та бажання не залишаються з ними до кінця життя. Проте є все ж таки те, що буде залишатися в мені попри все – це бажання миру. Бажання того, аби мої батьки, які залишилися в Донецькій області, спокійно засинали та прокидались, щоб ніяка небезпека не загрожувала їм. Бажання того, аби життя перемогло смерть, а сонячне світло назавжди знищило небесну пітьму, яка нависла над розбитими будинками та вирвами від ракет.
У ширшому розумінні, моя найзаповітніша мрія – це набуття щастя мною та моїми близькими. Жити в теперішніх реаліях складно. Вже другий рік поспіль мене переповнює почуття, що я живу в двох світах. У мирному світі до повномасштабного вторгнення та у світі війни, яка знищує все живе та мертве. У світі України, яка існує та розквітає, та у світі України, яка з кожним вдихом, з кожним ударом серця руйнується та вмирає.
Щастя. Ось що я відповім. Бо саме його не хватає для того, аби здобути віру та надію на краще, задля того, аби й далі йти по дорозі власного життя і не здаватися.
Щастя. А наче треба щось інше для справжнього життя?
Вірші – це метод моєї рефлексії й на останок я хотів би поділитися уривком одного з тих, що були написані під час війни:
«Вітер замінили дим і кіптява пошкоджених будинків,
У Вінницькій області учні шкіл визначають спортивний талісман регіону у змаганнях “Пліч-о-пліч. Всеукраїнські шкільні ліги”. Голосування триватиме до 31 січня.
Долучитися до голосування може кожен охочий на сторінках проєкту у Фейсбуці та Інстаграмі. Вінниччани уже почали пропонувати свої варіанти, зокрема у Фейсбуці знаходимо такі пропозиції: кінь, гепард, білочка, кенгуру, зубр.
“Для підсумкового голосування буде відібрано 5 тварин. Та, яка отримає найбільшу кількість голосів, стане обласним спортивним талісманом. Він підтримуватиме команди на різних етапах змагань”, – йдеться на Фейсбук-сторінці проєкту.
“Пліч-о-пліч” – це спортивні змагання для українських шкіл, кожна школа може зареєструватися у цьому проєкті на загальнодержавному сайті.
Донецький національний університет імені Василя Стуса, Вінницький національний технічний університет та Вінницький національний медичний університет провели спільний збір коштів на ЗСУ. “Роковий збір” завершився 23 січня, – повідомляє Студентська рада ДоННУ імені Василя Стуса.
У кожного університету була своя банка, куди студенти могли надсилати донати, йдеться у повідомленні.
Окрім зборів, у заходу була й інша мета, це “єднання між студентами університетів на вечорі української рок-музики”, – читаємо на сайті ВНТУ. Під час заходу розігрувалися подарунки за донати, а також лунала жива музика від вінницьких гуртів.
Переможцем “рокового збору” став ВНТУ, студентам якого вдалося зібрати 26 тисяч 697 гривень. На другому місці ДоННУ із 24 тисячами 559 гривень. На третьому ВНМУ – 8 тисяч 420 гривень.
«Студентське життя — це час відкритих перспектив. Можливість жити мріями про чудове майбутнє. Віра у виконання всіх бажань і надія на відкритість усіх дверей.»
Сьогодні у нашій газеті ви трішки познайомитесь із нашими старшокурсниками. Дізнаєтесь про їх студентське життя, їхні враження від навчання та цікаві поради, які допоможуть нам в університеті.
Студентське життя химерне. Нові знайомства, цікавинки на парах та ситуації, про які розповідають лиш найближчим друзям. Воно сповнене пригод різного роду. Від одних у тебе виникає дурна посмішка, а від інших хочеться зникнути під землею. І не варто забувати про особливості дорослого життя. Заробіток, житло, податки й інше.
Що очікував від навчання?
Від навчання очікував більше профорієнтовних предметів. Тобто, щоб усе навчання було спрямоване на розвиток навичок власне по спеціальності. Мені було дуже важливо саме отримати корисні знання, а не просто диплом.Загалом, навчання в університеті я позиціонував як новий етап в житті, яким воно, цілком, і стало.
Що є цікавого? Заходи?
Заходів багато.
Найголовнішим є Дебют першокурсника. Фактично, це театральна постановка із танцями та живим звуком, у якій усі факультети змагаються між собою. І головна її суть – надати першачкам можливість проявити себе на сцені. З такого є також Міні Дебют (суть випливає з назви) та Донартц – той же Дебют, але для старшокурсників.
Саме на факультеті регулярно діять клуби: кіноклуб та настільні ігри. Частенько проходять “Що? Де? Коли?” та Книжковий Клуб. Бувають й тематичні заходи (як Жовтневі Гармати та квест на Хеллоуїн). Щороку робимо Квест Першокурсника, щоб познайомити студентів 1-го курсу із нашим закладом. І звісно ж День Факультету – що взагалі окрема масштабна історія.
У більшості з них я особисто приймав участь, а половину навіть організовував.
Життя, як то кажуть, цікаве. А студентське життя – ще краще. Нові знайомства, активності, заходи – усі ці штуки варто спробувати, воно дійсно варте того. Можливо, фраза досить заїжджена, але студентські роки – це дійсно найкращий час.
Що очікував від навчання?
Особливих очікувань не було. Думав, що буде, як його зображають: о 8 ранку на пари, о 17 вечора до гуртожитку й потім до ранку сидиш, щось вчиш, готуєш.
Що є цікавого? Заходи? У яких заходах брав участь?
Університет пропонує купу цікавих активностей: настільні ігри, кіноклуб, ігри типу “Що?Де?Коли?”. Дебют першокурсника чого тільки вартий. Ще влітку стартував проєкт “Стусівська школа медіаграмотності” у рамках якого студенти нашого університету проводитимуть тренінги з медіаграмотності серед школярів Вінницької області.
Загалом, майже в усіх заходах я брав участь. Щочетверга ходжу на настільні ігри у коворкінгу головного корпусу (це не реклама),а найближчим часом разом з командою будемо проводити тренінг в одній з вінницьких шкіл.
Ганна Бєлік (17 років), студентка 2 курсу спеціальності «Журналістика» на факультеті інформаційних і прикладних технологій
Опиши своє студентське життя.
Якщо казати відверто: інколи думаєш, що ж приготувати собі поїсти і на які гроші купувати, бо їсти тільки МакДональдз – дорого.
Що очікувала від навчання?
Насправді ніяких очікувань не було. Але хотілося вірити, що все буде не так, як у школі.
Що є цікавого? Заходи? У яких заходах брала участь?
Цікаве саме навчання на журналістиці, завдяки великої кількості практики. Щодо заходів: Книжковий Клуб досить цікавий і звідти можна написати непоганий репортаж. «Що? Де? Коли?» посіло в моєму серці особливе місце, а ведучий Антон робить ідеальні презентації.
Гріх не згадати настільні ігри, які проходять щочетверга. Зацікавило завдяки особливій атмосфері та класних людей, які ходять на настолки.
Участь брала у всьому перерахованому.
Анастасія Ракоїд (18 років), студентка 2 курсу спеціальності «Журналістика» на факультеті інформаційних і прикладних технологій
Які враження від студентського життя?
Студентське життя не виправдало моїх очікувань. Коли я навчалась у школі, я очікувала, як мінімум, що моє студентське життя пройде не в період війни. І що ми зможемо разом з одногрупниками більш активно проявляти себе.
Проте ранкові пари, горнятко кави і натхнення присутнє, тому я готова продовжувати жити далі.
Що очікувала від навчання?
Щодо очікування від навчання… в мене їх не було. Я йшла без мети чи побажань до університету, бо була занадто виснажена в той період.
Що є цікавого? Заходи? У яких заходах брала участь?
Постійно є якісь заходи, як в університеті, так і за його межами. Тренінги, інтелектуальні ігри, Книжкові Клуби, відкриті лекції. Приймала участь в «Що? Де? Коли?», у різних тренінгах поза університетом й одного разу відвідала Книжковий Клуб.
Топ 10 порад від старшокурсників :
Плануйте свій час. Розподіліть задачі по пріоритетності і не хапайтесь за все одразу;
Навчіться відпочивати. Неможливо працювати 24/7 і залишатися в розумі;
Ведіть конспекти! Для конспектів можна купити великий зошит і записувати одразу декілька дисциплін;
Не бійтесь просити про допомогу в старших;
Вчасно робіть завдання і набирайте бали спочатку, бо потім навряд чи Ви будете це робити;
Поважайте інтелектуальну працю, як свою, так і інших;
Користуйтеся можливостями, які Вам надають. Ви можете протягом певного часу навчатися за кордоном завдяки програмі Erasmus+;
За бажанням, погоджуйтесь на різні види діяльності в університеті, бо це тільки великий плюс самому собі;
Визначте свої пріоритети в житті та йдіть до них. І будьте готові боротися за них до кінця;
Живіть сьогоденням, але й не забувайте про майбутнє.
Директорка департаменту інформації та преси російського МЗС Марія Захарова поширила фейк щодо Маршу Єдності у Харкові. Вона зазначила, що його учасники усі були з англомовними плакатами. Чиновниця заявила про це в ефірі програми “Время покажет”.
“Мабуть, [у Харкові] люди звертаються один до одного англійською, для того щоб продемонструвати єдність”, зіронізувала Марія Захарова. Також вона зазначила, в сюжеті Євроньюз, звідки вона про це дізналася, Харків було названо “Хардів”.
В сюжеті, про який говорила Марія Захарова, показано як плакати українською, так і англійською мовами.
Скріншот із сюжету “Євроньюз” Скріншот із сюжету “Євроньюз”
За повідомленнями українських ЗМІ, учасники тримали в руках плакати українською мовою: “Харків – це Україна”. Про це повідомляє “Радіо Свобода”, “Німецька хвиля” та “UA news“.
Українське видання “Стоп-фейк” також розвінчало цю заяву Марії Захарової.
Нагадаємо, що 5 лютого у Харкові відбувся Марш Єдності, у ньому, за повідомленням “Радіо Свобода” взяло участь близько 5 тисяч осіб.
Новинний портал Вінничина опублікував дві занадто схожі матеріали про мережу магазинів АТБ, що показав студентський моніторинг ЗМІ . Два тексти, марковані знаком #новини, #соціальне, містять у собі відверту рекламу. АТБ називають зразком торгівельної компанії країни прямо у заголовку, однак порівняльної характеристики з аналогічними мережами магазинів не наводять взагалі.
Відсутній у матеріалах баланс думок, все подається у позитивному забарвленні:
«Зручне розташування магазинів, великий паркінг, облагороджена територія навколо маркетів, по-європейськи комфортні умови, доступні ціни та величезний асортимент якісних товарів – усе це робить «АТБ» улюбленим магазином майже чотирьох мільйонів українців. Безперебійно забезпечувати покупців, у тому числі й жителів Вінниці, гарантовано свіжими продуктами за максимально доступними цінами компанії допомагає оптимізація багатьох бізнес-процесів і принципова відмова від посередників. «АТБ» завжди напряму працює з постачальниками продукції. Корпорація встанановила високу планку для української торгівлі.»
Водночас у текстах є відсутні відгуків від самих покупців та експертів з торгівлі. Посилань на статистичні дослідження також немає.
Є невеличкий коментар від керівництва АТБ, який ще раз доводить, що баланс думок відсутній . Фото в матеріалах типово постановочні, рекламні, а не репортажні. Позитивні якості магазину, які відзначає журналіст, однаково представлені в обох матеріалах, сам контекст відповідає заголовку статті, однак актуальність самого матеріалу відсутня, тобто хєштег “новина” – це повна протилежність тексту. Останнім підтвердженням реклами, є гіперлінк на інтернет-магазин АТБ, а такого не моє бути в новинних матеріалах.
Проаналізовано 5 журналістських розслідувань за допомогою системи моніторингу ГО «Детектор медіа».
Як сховати 3 квартири під Радою: рецепт члена виборчкому/// Наші Гроші №316 (2020.03.30)
Актуальність теми
Тема про майно чиновників завжди є актуальною у суспільстві. А особливо, коли у декларації воно не вказане й депутат не може пояснити де воно в нього взялося. Розслідування про майно екс-представника Януковича у Парламенті Юрія Мірошниченка, а відтепер члена Центральній виборчій комісії є сьогодні теж актуальним. Відтак, цим можуть зацікавитися правоохоронці й розпочати слідство, тому тема є важливою. Усі подані факти вказують на те, що намагається приховати член ЦВК. Тема не повторюється, тому 3 з 3 балів.
Робота с джерелами
Журналістка не якісно попрацювала із джерелами. Опитала лише пряме джерело – Юрія Мірошниченка. Посилалася на матеріали в Українській правді, де писав сам Юрій. Звернулася до декларації, документів, які підтверджують, хто є власником, провела спостереження, відвідала його заміський будинок. Взяла коментар у юристки. У матеріалі було згадано про родичів, друзів Юрія, які теж є зацікавленими особами у його нерухомості, проте у них коментаря не взяли. Крім цього, задіяно лише одну експертку, яка пояснює що може бути за це Юрію. Оригінальне лише те, що журналістка намагалася дістатися близько до маєтку. Тому 2,5 з 4 балів.
Баланс та об’єктивність
Журналістка в даному сюжеті поводитися занадто заангажовано, розповідає про свої припущення, нав’язує свою думку глядачам. Дотримано те, що розслідувачка дала слово фігуранту розслідуванню та намагається пояснити висунуті гіпотези. 1.5 з 3 балів.
Повнота
Журналістка чітко формує гіпотезу й намагається її всілякими фактами довести або спростувати слова члена ЦВК. Експертка дійсно може прокоментувати все те, що запитувала розслідувачка і вона є незалежною. Дані подано в динаміці: є історія про фігуранта розслідування, хто він такий, вказані усі джерела, проте їх мало, обгрунтовано чому провела розслідування. Тому 5 з 6 балів.
Візуальне та емоційне подання
У журналістському розслідуванні є об’єкт та суб’єкт розслідування, фігурант. Щодо документів про які розповідається – не представлено. Зображення є чітким, яскравим, сюжет занадто емоційний та нав’язливий. Монтаж якісний, структура відео дійсно є журналістським розслідуванням. Майже максимально – 5 з 6 балів.
Усвідомлення етичних наслідків
Журналістка не порушила жодних етичних нормі. Фігуранта розслідування можна було знімати приховано, тому що він є публічною особою і працює в державній структурі. 5 з 5 балів.
2. Як фаворитам Банкової роздають дозволи на найнезаконніші забудови /// НГ №316 (2020.03.30)
Актуальність
Тема незаконних забудов є актуальною завжди, тому що влада постійно цим займається і всіляко це приховує. Дана інформація, яка подана у журналістському розслідуванні, розслідує факти, які намагаються всіляко приховати чиновники. А також є актуальною, тому що стосується друзів нового президента. Тема не повторюється. 3 бали з 3.
Робота с джерелами
Журналісти на початку показали усі відповідні документи, які вказують на те, що дозволи на будівництво незаконних багатоповерхівок є. Журналісти не поспілкувалися особисто із забудовниками. Вони взяли з інших сюжетів їх короткі вислови про дозволи. Експерта залучили лише одного – свою колегу, яка не є компетентною в даній справі. Не опитали мешканців будинку, лише одного. 3 бали з 4.
Баланс та об’єктивність
Фігурантам розслідування слово не надали, лише показано про них інформацію та висунули гіпотезу, як все узгодили, про що розмовляли. Журналісти не займають жодну сторону конфлікту. Журналісти об’єктивно ставляться до подій. Журналісти доступно подають усю інформацію. 2 бали з 3.
Повнота
У журналістському розслідуванні подано усі факти, які підтверджують те, що є незаконне будівництво, про те, як різко все почало забудовуватися і справи Вавриша пішли в гору, коли Зеленський став президентом. Документи можна буде перевірити, Експерти не компетентні, їх мало. Журналісти пояснюють що може бути після забудови, як житимуть усі сторони. Тому, 4,5 з 6 балів.
Візуальне та емоційне подання
Журналісти неабияк попрацювали, відзняли відео усіх забудов, простежили усі дії чиновників та зацікавлених осіб. Сюжетна лінія у матеріалі логічна, все чітко і послідовно. Сюжет хочеться дивитися до кінця. Викрита справа шокує і змушує замислитися глядачів. Картинка якісна. Максимальна оцінка – 6 балів.
Усвідомлення етичних наслідків
Мови ворожнечі у матеріалі немає. Вся інформація є доступною і має бути відкритою та оприлюдненою у ЗМІ. Журналісти обґрунтували своє розслідування й воно не є плагіатом. 5 балів з 5.
3. Ексклюзивні авто і 20 млн понтів нового керівника Миколаївської СБУ /// Наші Гроші №312 (2020.02.24)
Актуальність
Дана інформація є актуальною, адже про це ніхто не писав. Крім того, оскільки призначили нового очільника Миколаївської СБУ, то завжди цікаво що він має, хто він такий, чому тут опинився. Дійсно, його особистість, майно дуже цікаве, адже пояснити звідки в нього кошти на дорогі квартири та машини складно. 3 бали з 3 можливих.
Робота с джерелами
Журналісти блискуче попрацювали. Навіть заїхали у село, де проживали його батьки та батьки дружини, щоб лише знайти правду. Звернулися до декларацій. Намагалися поспілкуватися з фігурантом розслідування, проте він всіляко уникав зустрічей. Поспілкувалися із дружиною та матір’ю, адвокатом кримінальної справи, з усіма причетними особами. Кожні факти розтлумачено зрозуміло і доведено. Максимальна оцінка – 4.
Баланс та об’єктивність
Так, як журналісти надали слово всім часникам розслідування. Журналісти трішки насміхаються з нього і виражають таким чином певне зневажливе ставлення до даної персони. 2.5 бали з 3 можливих.
Повнота
У сюжеті сформовано чітку гіпотезу, чому взялися за дану персону. Кількість фактів достатньо подано, щоб переконатися у тому, що новий очільник Миколаївської СБУ не може за таку зарплату мати стільки квартир та дорогих автівок. Кожен факт підтверджено та розтлумачено. 6 з 6 балів.
Візуальне та емоційне подання
Сюжет є занадто емоційний, особливо підводки ведучого та журналістки на початку. Таким чином сюжет викликає у глядача негативні емоції й змушує замислитися. Зображення якісне, логічно побудована сюжетна лінія. П’ять з шести балів.
Усвідомлення етичних наслідків
Журналісти дозволяють у сюжеті висміяти свого героя. Так робити не можна. У матеріалі було відзнято дитину, її обличчя приховали. Мова ворожнечі відсутня. 4.5 з 5.
Рейдернути красиво: як люди Богдана-Сольського агробізнес віджимали /// НГ №314 (2020.03.09)
Актуальність
Тема землі – найрезонансніша і найболючіша тема в Україні. Депутати завжди при владі намагаються отримати чимбільше земельних ділянок, а селяни потім страждають. У даному журналістському розслідуванні розповідають про рейдерське захоплення тисячі гектарів землі на Київщині. Тема актуальна ще й тим, що тут залучені люди нового, “чистого” президента. Раніше ніхто не проводив таких розслідувань. 3 бали з 3.
Робота с джерелами
Журналісти максимально зібрали усі дані про рейдерство, які тільки можливо. Крім цього, перевірили на собі, як відбувалася незаконна перереєстрація документів. Журналісти намагалися поспілкуватися із залученими до справи людьми з партії “Слуга народу”, проте вони відмовилися від коментарів. Було залучено експерта директора Департаменту нотаріату та державної реєстрації Міністерства юстиції України, який є незалежним і прокоментував усю ситуацію, яка є в Україні давно. 4 бали з 4 можливих.
Баланс та об’єктивність
Журналісти надавали слово фігурантам розслідування. Розслідувачі не займали жодну сторону конфлікту, інформацію подавали об’єктивно. 3 з 3 балів.
Повнота
Журналісти на початку сюжету чітко сформували тезу, пригадали історію всіх подій, залучили відео учасників подій, віднайшли їх, поїхали до керівників, реєстраторки, тобто усю інформацію подали з різних боків та надали достатню кількість фактів. Експерти не займають жодну сторону конфлікту. Усі факти свідчать про системність таких подій в Україні. Максимальний бал – 6.
Візуальне та емоційне подання
Картинка сюжету є яскравою, цікавою, подача оригінальна, як і текст журналістів. Логічно побудована структура відеосюжету. 6 з 6.
Усвідомлення етичних наслідків
Журналісти не вживали мову ворожнечі і не порушили жодних етичний норм. 5 з 5.
5.“Слуга народу” протягла адвоката Януковича на нову посаду під час свят /// №308 (2020.01.27)
Актуальність
Тема про нових призначених осіб, про конкурс, діяльність керівників державних установ є актуальною. На той час розслідування про конкурс на посаду заступника генерального прокурора було актуальним, адже він саме відбувся і при цьому, з порушенням. Сюжет є унікальним – 3 бали з 3.
Робота с джерелами
Журналісти поспілкувалися із однією кандидаткою на посаду заступника. Варто було б віднайти тих, хто все ж пройшов на конкурс і кого врешті-решт обрали. З головним прокурором поспілкувалися, з експертами, які є незалежними тощо. 3 бали з 4 можливих.
Баланс та об’єктивність
Журналісти дали не усім фігурантам розслідування слово. Журналісти не займають жодну позицію з сторін конфлікту. 2 бали з 3.
Повнота
Журналіст на початку відеосюжету чітко обумовив чому вирішив провести розслідування. Було наведено достатньо кількість фактів, щоб переконатися у нечесності конкурсу. Експерти не займають жодної позиції сторін конфлікту. Журналісти розтлумачили дані події, передбачили, як все може вплинути далі. До речі, Венедіктова таки стала прокурором, а не тимчасово виконуючим обов’язки. 5,5 з шести, тому що не взяли коментар у призначеної особи.
Візуальне та емоційне подання
Зображення якісне й професійне. Сюжет є доволі емоційним та різнобарвним. Монтаж якісний, все чітко та структуровано. Дивитися цікаво до кінця. Журналіст не впливає на глядача. 6 з 6.
Усвідомлення етичних наслідків
Нетолерантного ставлення до осіб у сюжеті немає. 5 з 5.
Висновок
Актуальність. Журналісти програми “Наші гроші з Денисом Бігусом” у проаналізованих мною сюжетах завжди обирають актуальні та цікаві теми для розслідування. Теми завжди різні, але ставлення до них заангажоване, можливо тому, що журналісти хочуть якось вплинути на людей, які обирали нову владу, хочу всіляко підкреслити, що це люди Януковича і що вони зараз роблять. Що важливо підкреслити, розслідування не всі стосуються Зе-команди.
Робота с джерелами. Загалом, роботу із джерелами можна оцінити середньо, тому що не усіх сторін опитують. Звичайно, зрозуміло, що потрібно якомога коротшим подати сюжет, щоб його хоча б додивилися до кінця, але варто було б трішки подумати, як це все подати. Звісно, є такі матеріали, де достатня кількість фактів, щоб підтвердити інформацію, тоді і не треба усіх експертів і джерел інформації.
Баланс, оперативність та повнота. Із цими критеріями журналісти даної програми справляються майже на відмінно. Важливо врахувати те, що на розслідування потрібен час і щоб зібрати весь матеріал, тому оперативність тут складно враховувати, але розслідувачі намагаються все зробити якомога швидше. В матеріалах є завжди баланс, повнота теж.
Візуальне та емоційне подання. Кожен сюжет майстерно відзнятий, монтажери дбають про гарну візуальну картинку, знають, як подати картинку, щоб все було чітко і зрозуміло. Із сюжетною лінією справляються на відмінно, завжди все структуровано та зрозуміло. Сюжети бувають занадто емоційними, журналісти показують яскравими словами своє обурення та незадоволення подіями в Україні. Матеріали є унікальними. Оператори намагаються урізноманітнити подачу сюжету.
Усвідомлення етичних наслідків. Журналісти дотримуються усіх етичних норм майже на відмінно. Завжди продумовують свій сюжет і намагаються дотримуватися усіх прав і свобод людей, дотримуватися стандартів журналістики.
