Як побачити все найкраще, відвідавши Умань вперше в житті (і мова тут не тільки про Софіївку).
На заході Черкаської області, під самим центром України, між пагорбами розташоване місто Умань. Перша згадка містечка «Гумань» датується 1616 роком, хоча до цього у 1569-му Уманщина перебувала у складі Речі Посполитої. Здебільшого свою відомість місто отримує як туристичний осередок, тому багато людей долають сотні кілометрів аби його відвідати, проте, чим притягує місто окрім Софіївського парку?
Першим, що зустрічає гостей, є міський автовокзал. Не найкращий початок, тому не варто тут затримуватися. Через «Софіївку» є можливість пройти навстіж до іншого входу. Тепер перед туристом стає вибір, побачити історичну частину міста чи просто оглянути його повсякденність. Часу на роздуми буде достатньо. Від виходу з парку простягається вулиця, якою іде шлях до центральної площі. У минулому широкий, застелений бруківкою майданчик та закільцьована дорога, після реставрації стала місцем для прогулянок. Щодо історичних пам’яток достатньо роззирнутися довкола. Висока біла будівля з колонами – колишній греко-католицький костел (зараз там картинна галерея). Позаду, біля площі знаходиться двоповерхова будівля – стара міська бібліотека.
На сьогоднішній день її стан викликає лише сум. Проминувши споруду вуличкою донизу, зустрічаємо радянський обеліск, біля якого знаходиться ще одна з архітектурних пам’яток міста – будівля Уманського Державного Педагогічного Університету імені Павла Тичини. Споруджену на початку 20 століття, що цікаво кількість студентів перевищує 10 000 тисяч осіб денної та заочної форми навчання. Рухаючись далі, по боках ви побачите історичну забудову міста, разом з Василіанським монастирем, спорудженим графом Потоцьким у 1764-1766-му роках. Також споруда мала оборонне значення, її надійні стіни мають метр завтовшки. Проминувши парк, ви опинитесь перед шляхом до Свято-Михайлівського собору, кінець будівництва якого датується 1853 роком. За ним знаходяться старі міські торгові ряди, які більше нагадують невеличку квадратну фортецю, з внутрішнім двориком.
Щоб дізнатися більше про життя міста, варто прямувати до набережної біля Осташівського ставу, яку ще називають алеєю молодих сердець, через велику любов молоді до цього місця. Щоб туди потрапити, варто пройти крізь центральний парк, звідки спуститись вулицею до сірої будівлі з колонами. Колись це був храм, потім кінотеатр, зараз нічого.
Навіть неуважний турист помітить це місце. В очі вам одразу кинеться невеликий парк, вхід до якого прикрашають 2 молодих сакури. Там знаходиться один із найулюбленіший краєвидів гостей, пам’ятник Тарасу Шевченку, перед яким в западині розкинувся став. Обов’язковою рекомендацією є прогулянка новою набережною, на якій нещодавно розташувалися маленькі сакури. Окрім цього випадає можливість розглянути виставку мініатюрних корабликів і зустріти захід сонця, сидячи в кафе, куштуючи каву, на фоні теплого пейзажу, який поринає разом із відвідувачами у приємні спогади.
