Одного дня ФІПТ святкував День мого факультету – день, сповнений стараннями тих, хто виступав на сцені; цікавістю і сміхом глядачів; позитивним настроєм за кулісами і водночас страхом щодо виносу декорацій. І саме цього дня, після нашого виступу прозвучало воно: «ФІПТ без гасла як хліб без масла!».
На нашому факультеті довго не було гасла, як до прикладу в юридичного чи економічного факультетів, але тепер… у нас є щось особливе. Веселе, тепле й дуже наше. Але саме через те, що у нас довго не було кричалки, це й зробило її появу такою несподівано важливою подією, особливо на ДМФ.
Нам, студентам факультету, було важко придумати кричалку, адже підібрати риму до слова «ФІПТ» ще та задача… На останній репетиції до Дня мого факультету ми з учасниками виступу влаштували сильний брейншторм. Потрібно було придумати щось, що буде кричати ФІПТ на кожній посвяті першокурсника і кринжувати (на це і був розрахунок). Були такі варіанти, як: «Nomen est omen. FIPT Victoria!», «ФІПТець – молодець!», «ФІПТовий самий кльовий!», «Ми на ФІПТі – і це факт!», але… все не те, не звучить, не відображає наш дух в цих словах, – і це за словами інших студентів і деканеси, а особисто я голосувала за «ФІПТець – молодець». Проте доля не склалась, Меркурій став ретроградним і в рукаві шестірки замість тузів…
Я була свідком моменту, коли ФІПТ отримав не просто гасло, а щось більше — символ єдності, дотепності й тепла. І тепер щоразу, коли хтось його вимовляє, я усміхаюся. Бо я знаю: була там, коли воно народилося.
Аліна Будяк