Що Україні робити із травматичним досвідом своїх громадян? No ratings yet.

Брати участь або бути свідком воєнних дій – травматична подія, яка може залишити відбиток на психологічному стані людини. Протягом 8 років війни в Україні з’явилося 400 тисяч учасників бойових дій. За даними Міністерства ветеранів 7-10% з них мають порушення психіки – ПТСР. Cеред біженців із симптомами ПТСР зіткнулося близько 30,6%. З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну ця проблема лише збільшилася. Тепер наслідки війни на собі може відчути ледь не кожен українець. Як можна врегулювати  проблему психологічної підтримки на державному рівні? Спробуємо із цим розібратися. З окремими питаннями допомогли: Ксенія Бутова – спеціалізований психолог по роботі із ПТСР та практичний психолог Світлана Карпенко.

Що таке ПТСР та наскільки люди схильні до нього?

Війна спричиняє сильний стрес на організм людини і впливає на нервову систему. Тому людина яка переживає схильна отримати ПТСР.

Посттравматичний стресовий розлад – це крайня реакція на сильний стресор, що загрожує життю людини – UNICEF.

До розвитку ПТСР може спричинити:

• Шокуюча подія чи інформація
• Небезпечне середовище
• Важкі тілесні ушкодження чи насилля

Навіть люди які зараз проживають в більш спокійних регіонах України можуть страждати від ПТСР.

Про це одразу наголосили двоє експерток. «Мені здається що відсоток українців, які зіштовхнуться з ПТСР буде коливатися від 70 до 80%», – розповідає Світлана Карпенко. А за словами Ксенії Бутової зі всіх тих, хто зіштовхнеться з психологічними розладами більше 50% зможе впоратися із цим станом самостійно.

«Розвиток ПТСР залежить від стану психіки людини,  – розповідає Ксенія Бутова. Розлади психіки більше розвиватимуться у людей з високою тривожністю чи, наприклад, якщо попередньо була травмуюча подія. Не обов’язково бути під обстрілами чи жити в підвалах, щоб у людини почалися розлади». За даними Міністерства охорони здоров’я, жінки більш схильні до посттравматичного синдрому. 20% жінок і 8% чоловіків, які пережили травмуючі події мають психічні порушення.

Чи є програми по боротьбі із ПТСР зараз?

Незважаючи на те, що ПТСР розвивається протягом декількох місяців, у багатьох постраждалих українців симптоми з’являються набагато раніше. Кваліфікована допомога одразу після отримання травми, чи протягом травмуючого процесу може знизити ризики гострого посттравматичного розладу.

Зараз для постраждалих є багато сервісів та ботів, де можна отримати консультації від психологів-волонтерів:

• https://t.me/odukraine_bot  – бот для реєстраці на консультацію до центру психологічного консультування і травмотерапії «Open Doors».
• https://t.me/polltavasupportbot  – бот для звʼязку із спеціалістом від поліцейських психологів.
• https://t.me/psy_support – канал із порадами та рекомендаціями від поліцейських психологів.
• https://t.me/+U83C2OkswW5mYzky – канал психологічної підтримки з порадами для молоді від 8 до 22 років.
• 5522 – номер кол-центру #ВАРТОЖИТИ.
• 0800307305 – номер соціальної служби із цілодобовою підтримкою «Між нами».

Але більшою мірою уся державна програма розрахована саме на військових, а не на простих громадян. «На разі, для тимчасово переміщених осіб в центрах соціального забезпечення жодної психологічної підтримки не надається. Це я зараз кажу як тимчасово переміщена особа», – розповідає психологиня Світлана Карпенко, – тобто якоюсь мірою державна допомога існує, але чомусь її не надають на місцевому рівні».

До повномасштабного вторгнення в Україні працювало багато центрів психологічної підтримки. Із довідкою ветерана АТО чи ООС можна отримати безкоштовну психологічну підтримку по усій країні. Ось деякі із них:

• «Центр ментального здоров’я та реабілітації» – у ньому лікують розлади психіки. Пацієнтами закладу є військовослужбовці, добровольці і ті, хто пережив полон та тортури.
• «Ветеранська гаряча лінія» (15-45) – створена для ветеранів, членів їх сімей і родин загиблих
• «ЯРМІЗ» – центр заснований волонтерами, допомагає із психологічною підтримкою для військово службовців та членів родини.
• «Країна вільних людей» – центр психологічної підтримки внутрішньо переміщених осіб, центр був створений волонтерами зі сходу.

Окрім центрів підтримки ветеранів для військових державна політика зорієнтована й на те, щоб мінімізувати прояви травматичного досвіду. Тому допомога надається як і під час стресових ситуацій, так і одразу після. За словами Світлани Карпенко, у ЗСУ по військовим частинам було запроваджено пункти психологічної допомоги. Основне завдання таких пунктів це декомпресія – первинна психологічна реабілітація, метою якої є поступове переключення механізмів реакції до мирного життя. Ксенія Бутова розповіла про те, що є державні психологи навіть по фронтовій зоні. 

Проте, як би там не було, більшість центрів створено саме для військових і ветеранів, а не для простих українців. Якби сфера психологічної підтримки громадян була б розвинена краще, можна було створити спеціалізовані групи, надавати консультації психологів, у разі критичної ситуації, безкоштовно та анонімно. Та зробити, щоб такі номери чи адреси роздавалися брошурами на місцях отримання гуманітарної допомоги, наприклад. Але це найелементарніша річ яка не виконується.

Яка повинна бути державна політика?

Разом із експертками мені вдалося вивести ідеальний макет державний план по відновленню людей, що отримали травматичний досвід під час війни. Ми розділили державну політику на дві частини: під час війни та після воєнних дій. Розпочнемо із заходів під час війни:

• Соціальні ролики – один із різновидів психологічної освіти. Його ідея полягає у тому щоб  пояснити людям, що із ними може відбуватися. Окрім пояснення процесів необхідно одразу додавати правила саморегуляції, щоб людина змогла допомогти собі у разі необхідності. Цей формат легко реалізується, його можна демонструвати до чи після новинних випусків, щоб бути доступною для більшості людей, адже наразі вона є у тих, хто її шукає. Соціальні відео можна розділити за аудиторіями: для дорослих та для дітей, адже симптоми і допомога відрізняється.
• Зняття барʼєру – масове висвітлення інформації про психологічні проблеми під час війни допоможуть зняти табу з цієї теми у суспільстві. Лаконічна подача, орієнтація на різний вік аудиторії, гарячі лінії допомоги – це все може повипливати на те, що люди різних вікових категорій перестануть боятися звертатися за допомогою до спеціалістів.
• Уроки для батьків – короткі відео, можливо створення соціальної реклами і програм для батьків, щоб вони навчилися помічати ПТСР у своїх дітей і правильно допомагати їм виходити із цього стану.
• Курси для вчителів та виховательок – багато закладів починають відкриватися, деякі працюють онлайн і важливо навчити розпізнавати у дітей психологічні порушення дуже важливо. Це допоможе змінити підхід у вихованні дітей у цих закладах та запобігти розвитку ПТСР ще на його ранніх етапах.
• Психологи у центрах для біженців – спеціалісти будуть відслідковувати поведінку в людей і самі пропонуватимуть допомогу для них, якщо це буде необхідно. Тому що в стресовій ситуації, особливо в воєнний період психолог повинен сам іти до людини, якщо бачить у неї в поведінці якісь відхилення від норми.

Після завершення воєнних дій необхідно й надалі розвивати сферу психологічної підтримки громадян. Для цього державі необхідно виділити чимале фінансування.

• Необхідно зробити самостійні  центри психологічної допомоги, не при лікарнях. Щоб стереотип про, те що якщо людина звертається до психолога, то вона хвора – зник. Тому психологічні заклади необхідно робити і розвивати як окрему галузь. «Я хочу щоб люди йшли до центрів психологічної допомоги так само легко як вони йдуть в перукарню», – ділиться Світлана Карпенко.
• Важливо піднімати рівень державної психології до того, яку планку підняли приватні спеціалісти, адже коли людина звертається за допомогою, знає, що отримає результат.
• Варто додати ще інформаційну стратегію розвитку і побудову іміджу сфери психологічної підтримки громадян. Щоб працювати психологом, і відвідувати центри підтримки було престижно і доступно. Таким чином спеціалісти залюбки будуть ходити на курси підвищення кваліфікації та проходити навчання.
•  Розділення державної політики за двома категоріями: для звичайних громадян які зіштовхуються із психологічними проблемами, в наш час, особливо з ПТСР і для військовослужбовців та їх сімей, щоб приборкати наслідки війни.  
• Використання нових та якісних методик, створення унікального підходу до людини, спираючись саме на її травму, особистісні якості та характер. Державі необхідно запозичувати досвід інших країн і втілювати їх в реальність.

«Мені хочеться щоб це були найперспективніші сценарії втілення допомоги для громадян України», – розповідає Світлана.  Саме для цього необхідно створити якісну та кваліфіковану підтримку незважаючи на те що на це необхідне залучення ресурсів. Але так організована державна політика допоможе вирішувати загальну проблему із психологічними розладами, які з’являються під час та після війни.

Але не зважаючи на те, що це довгі кроки, ми вже бачимо зрушення у цьому процесі, як мінімум брифінги Олексія Арестовича. Ксенія Бутова розповідає про те, що його вистпи якраз один із методів масової психологічної підтримки. Все через манеру подачі матеріалу, подібну до гіпнозу. Такий стиль мовлення, де початок речення його найгучніша частина, а далі йде на спад, зменшує напругу і допомагає позитивніше сприймати новини.

Дар’я Науменко