Автор: Кардаш Діана

Україна та Росія 19 квітня провели черговий  обмін полоненими, який отримав назву Великодній. Цю подію висвітлювали як українські, так і російські медіа. Оскільки, ЗМІ можуть впливати на те, як суспільство сприймає тему полону, а РФ раніше вже маніпулювала подібною інформацією — важливо дослідити, як журналісти обох країн писали про військовополонених.

Щоб побачити різницю у підходах, було проаналізовано публікації, що з’явилися з 19 по 30 квітня 2025 року у чотирьох медіа: російській державній інформаційній агенції РИА Новости, російському медіа Meduza, українській новинній агенції Укрінформ та Українській правді. Пошук новин проводився за ключовими словами: “полон”, “полонені”, “полонений”, “обмін”, “військовополонені”. До аналізу увійшли лише ті тексти, що стосуються військових, захоплених у полон під час російсько-української війни.

Як тему полонених і зниклих безвісти висвітлювали російські ЗМІ?

РІА новини: тема полону, як інструмент пропаганди.

За цей період на сайті РІА новини було опубліковано 37 новин на тему полону. Такі матеріали, як правило, з’являлися щодня. Їх можна поділити на кілька категорій: новини про обмін полоненими, зізнання українських військовополонених у злочинах проти мирного населення та їх критичні заяви щодо української сторони, судові вироки і повідомлення про взяття захисників України  у полон.

• Поширення наративу  “жест доброї волі”.

Російські державні ЗМІ періодично применшують український опір і перебільшують військові успіхи армії РФ. Таким чином вони створюють паралельну реальність і формують в людей викривлене уявлення про події. Наприклад, відступи та невдачі російських військ пропаганда часто зображає як «стратегічний жест доброї волі». 

На сайті агенції РІА було опубліковано дві аналогічні новини, які містили коментар Міноборони РФ, яке так охарактеризувало обмін пораненими військовими.

• Формування позитивного образу російської влади та спецслужб.

Обмін висвітлено у шести новинах. В одній з них уповноважена з прав людини РФ Тетяна Москалькова дякує очільнику Кремля за повернення російських військових. Водночас саме рішення Росії розпочати війну призвело до їх полону.

Тетяна Москалькова раніше вже розповсюджувала фейкову інформацію про обмін полоненими. У 2023 році вона стверджувала, що українська сторона нібито не виявила бажання забрати 70 своїх військових під час березневого обміну. Її розвінчали журналісти. Зазначається, що у лютому 2023 року Москалькова потрапила до санкційного списку Євросоюзу за заперечення фільтраційних заходів, які проводила Росія на окупованих територіях України. Тетяну Москалькову було виключено з Міжнародного інституту омбудсмана.

На сайті є 2 матеріали про діяльність ФСБ, інформація в них подана майже однакова.  У них висвітлюються робота служби, зокрема там заявляють, що допомагають шукати та обмінювати полонених. Однак, думку когось з громадян РФ хто б туди звертався – не надали.

• Дискредитації українських військових.

У 5 новинах полонені нібито зізнаються у скоєних злочинах проти мирного населення. Одна з таких новин стосується морпіха Дениса Рашплі.

У ній вказано, що чоловік отримав довічне ув’язнення.

Раніше, в одному зі своїх матеріалів, медіа Zmina пояснило незаконність таких вироків:

“Російська Федерація грубо порушує привілеї комбатантів. Зміст привілеїв полягає в тому, що комбатанти не мають переслідуватися за дії, які вони вчинили як комбатанти, за умови, якщо вони діяли відповідно до міжнародного гуманітарного права. Тобто участь комбатанта, у збройному конфлікті не може бути основою для притягнення його до кримінальної відповідальності, зокрема за “найманство” та “вчинення дій, спрямованих на захоплення влади й повалення конституційного устрою”, у разі перебування в полоні.Ба більше, норма 100 Звичаєвих норм міжнародного гуманітарного права визначає, що нікого не може бути визнано винним або засуджено, окрім як за вироком справедливого й компетентного суду, що забезпечує всі основні гарантії справедливого судочинства”.

Радіо Свобода повідомляло, що у  звіті управління Верховного комісара ООН з прав людини (УВКПЛ) йдеться: 169 зі 174 опитаних українських військовополонених надали свідчення про катування або жорстоке поводження під час тримання під вартою в РФ. Це підтверджують інші джерела інформації.

Тобто важливим фактором є те, яким чином Росія отримала свідчення полонених, які публікує РІА новини.

Загалом на сайті було виявлено 5 новин про винесення вироку та кримінальні справи щодо військових ЗСУ .

• Дискредитація української влади та ЗСУ.

 У 11 матеріалах полонені жаліються на українську сторону, зокрема командування Сил оборони України. Ці публікації базуються лише на їх словах, інші докази відсутні.

Вище вже згадувалось, що невідомо яким чином представники РФ отримали ці свідчення.

• Спроби показати ніби українські військові співпрацюють з російськими, підтримують їх.

У 3 публікаціях опубліковані історії як військові ЗСУ свідомо або несвідомо допомагали військовим РФ, дехто нібито після полону перейшов на їх сторону. 

Те, що вони публікували як новини, є просто поодинокими історіями військових, без додаткових фактів і журналістського дослідження теми.

• Про полонених українських військових пишуть більше, ніж про російських.

На сайті у зазначений період вийшло 5 матеріалів, в яких повідомляється, що українських військових взяли в полон. Загалом медіа частіше пише про українських полонених військових. Російські згадувались лише в новинах, про те, що 19 квітня відбувся обмін. Та в одній новині про державну зраду військового ЗС РФ.

З аналізу можна зробити висновок що РИА Новости з 19 по 30 квітня публікувала переважно ту інформацію, яка може дискредитувати Україну та показати Росію з позитивної сторони.

Meduza: кремлівський наратив та інформаційна тиша.

• Мінімум уваги темі військовополонених та зниклих безвісти. Російське медіа Медуза опублікувало з 19 по 30 квітня лише одну новину про сам обмін.

• У новині медіа посилається на президента України Зеленського та Міноборони РФ, тобто є думка представників обох сторін. Проте, у ній наведено цитату з кремлівським пропагандистським наративом — “жест доброї волі”. Інформація про нього була наведена вище.

За вказаний період медіа майже не висвітлювало тему полону. Воно намагається дотримуватись балансу думок, проте допускає поширення пропагандистських наративів.

Як тему полонених і зниклих безвісти висвітлювали українські ЗМІ?

УКРІНФОРМ: різностороннє висвітлення теми полону українських військових та суперечлива подача новин про російських солдатів.

З 19 по 30 квітня на сайті агенції Укрінформ вдалось знайти 21 новину на тему військовополонених та зниклих безвісти.

• Посилання на різні джерела під час висвітлення ситуації. 

Про обмін, що відбувся 19 квітня, опубліковані 3 новини. Таким чином ця ситуація була подана з різних джерел.

• Висвітлення досвіду полонених та їх близьких.

Медіа опублікувало 5 матеріалів з історіями полонених. У них на відміну, від історій з РИА Новости, немає упереджень чи пропаганди. У текстах, висвітлено досвід полонених, їхніх родин. Зібрані коментарі людей, тема полону розкривається з різних точок зору.

• Публікація корисної інформації.

На Укрінформ виходили новини, які містять корисну інформацію що стосується теми полону. Наприклад, про те що існує обмін посилками та листами. Зазначається, що ця ініціатива  була спрямована на те, щоб утримувана людина могла повідомити про себе після потрапляння в полон. 

У 7 новинах є коментар представників влади — заяви, інформаційні повідомлення, або статистика.

• Згадки російських військових.

Медіа публікувало 4 новини про взяття в полон військових РФ. Вони доповнені відеоматеріалами, наданими Силами оборони. В них присутні коментарі полонених, вони зазначають факти про себе: де проходили службу, де їх взяли в полон, яке у них звання тощо. Видно, що відео записані в момент взяття в полон. На одному з Сили оборони України закликали військових здаватися для збереження життя.

 Комісія з журналістської етики вважає, що в українських медіа склалася негативна практика висвітлення теми військовополонених армії РФ.  Зокрема, використання відеозаписів створених правоохоронцями або спецслужбами.

Правозахисна організація Human Rights Watch, закликаючи Україну поважати права військовополонених, зазначила:

“Українській владі слід припинити публікувати в соціальних мережах та мессенджерах відео з полоненими російськими солдатами для залучення уваги громадськості, зокрема ті, де їх принижують або залякують. Таке поводження з військовополоненими порушує їх право на захист згідно з Женевськими конвенціями”.

Женевські конвенції 1949 року передбачають гуманне поводження з військовополоненими, зокрема захист від публічної цікавості, актів насильства, залякування та примусу до надання інформації.

• Висвітлення судових процесів. 

Медіа пише про судові процеси. У двох новинах йдеться про суд над українцями у РФ. В одній – про вирок за державну зраду, який отримали громадяни України, які перешли на бік РФ.

• Згадки про громадські ініціативи.

Укрінформ також висвітлював акцію на підтримку полонених.

З аналізу публікацій можна зробити висновок, що Укрінформ приділяє більше уваги українським військовим, хоча інформацію про російських військових також публікує. Іноді такі матеріали супроводжуються відео за участю російських солдатів, що не рекомендується Комісією з журналістської етики.

Загалом медіа висвітлює тему з різних боків, не лише повідомляє про події, а й надає інформацію, яка може бути корисною для рідних полонених і зниклих безвісти.

Українська правда: якісні новини про українських полонених та сумнівні про російських

На сайті Української правди з 19 по 30 квітня було виявлено 5 новин, що стосувались теми полонених та зниклих безвісти.

• Декілька джерел у новині.

У одній з опублікованих на сайті новин  йшлося про Великодній обмін полоненими. Журналіст видання використав декількох офіційних українських джерел. Це дозволяє якісно інформувати аудиторію.

• Історії українських військових, що повернулись з полону.

Видання опублікувало дві новини в яких оприлюднило історії повернених з полону військових ЗСУ. Такі матеріали сприяють кращому розумінню суспільством досвіду полонених і їх рідних. Їх авторство належить іншому перевіреному медіа, це чітко зазначено.

• Згадки російських військових.

Одна з новин стосується полону російських військових на Курщині. У ній зазначається стан полонених.

У ній використано відео за участю російських військових. Раніше вже згадувалося, що Комісія з журналістської етики не рекомендує публікувати такі кадри.

• Корисна  інформація.

Медіа публікувало матеріал з історіями рідних полонених. У ньому, зокрема, надані поради психотерапевта щодо того, як краще комунікувати з людьми, які чекають на повернення з полону військових. У тексті пояснено, що суспільству варто знати про їх стан.

Українська правда фокусується на історіях військовополонених українців та їх родин. Водночас у деяких публікаціях згадуються російські військові, іноді з використанням відео за їхньої участі. Такий підхід може порушувати етичні принципи.

Порівняння українських і російських медіа демонструє відмінності їхніх підходів до висвітлення теми полону. Українські журналісти пишуть переважно про оборонців України, тоді як російські — приділяють мінімум уваги своїм солдатам. Як показує приклад агенції РІА Новини, тему полону в російських державних медіа використовують як інструмент інформаційної війни. У публікаціях українських ЗМІ пропаганди не зафіксовано. Однак новини, в яких подані кадри з російськими військовими, можуть суперечити професійній етиці.

Результати дослідження підкреслюють важливість контролю дотримання журналістських стандартів у медіа, адже маніпулювання інформацією може мати значні наслідки для громадської думки та міжнародної репутації обох країн. 

В Україні та закордоном організовують заходи на підтримку полонених і зниклих безвісти. Їх рідні та небайдужі громадяни виходять на вулицю з плакатами, прапорами та фотографіями військових. Я побувала на декількох акціях, які проходили у Вінниці, і запитала учасників про мету цих ініціатив.

Для чого люди беруть участь в акціях підтримки?

Під час спілкування вдалося з’ясувати, що такі заходи організовують, щоб привертати увагу суспільства до теми військовополонених та зниклих безвісти. Прізвища співрозмовників не вказані з міркувань безпеки.

“Ці акції організовуємо ми, рідні військовополонених та безвісти зниклих для того, щоб нагадати суспільству про нашу проблему. Про те що велика кількість людей знаходиться в полоні ворога”, — пояснила учасниця акції Катерина.

Такі заходи також відвідує Олег. Він стверджує, що акції — це спосіб привернути увагу місцевої влади:

“Прийшов, щоб почула наша влада про безвісти зниклих солдатів, яких відправили, а назад забирати ніхто не хоче”.

Активісти сподіваються, що таким чином вони підтримують самих полонених. 

“Перш за все це підтримка полонених і зниклих безвісти дійсно. Навіть якщо послухати інтерв’ю хлопців звільнених з полону та і до нас хлопці приходили, розказували, як їх морально принижують там. Кажуть, що вони тут нікому не потрібні, що їх забули. І коли вони звідти повертаються — бачать масштаб цих акцій, скільки людей виходить, скільки людей стоїть, скільки їх підтримують”, — поділилася учасниця акції Ірина.

Дехто з рідних намагається дізнатися на них якусь інформацію про близьку людину. Вони приносять з собою плакати та прапори із зображеннями військових і їх фотографії.

“Хочу достукатися до людей, показати, що є така проблема, щоб люди були небайдужі. І найперше хочу знайти сина, обняти його”, — відповіла на питання щодо мети участі в акції Леся.

 “Всі надіються, що хтось щось побачить, фотографія інтернетом полетить, хтось щось впізнає, допоможе. В нас 13-го числа (ред. травня 2025 року) буде півтора року як ми виходимо. Чекаємо, любимо і надіємося, що скоро буде обмін”, — розповіла учасниця акції Ганна.

Такі акції відвідують і ті люди, які не мають знайомих у полоні, щоб просто висловити свою підтримку родинам, які стикнулися з цією проблемою.

“Найменше, що ми можемо зробити тут, якщо ми не в ЗСУ, зробити щось щоб український народ не забував про полонених, про зниклих безвісти. Це просто найменше, що я можу зробити для родин військовополонених”, — зазначила учасниця акції Інга.

На таких акціях можна знайти нових знайомих і отримати підтримку.

“Ти можеш прийти один, стати і тебе зрозуміють, адже усі зібрались тут з єдиною ціллю”, — сказала учасниця Аліна.

Як акції впливають на психологічний стан рідних полонених?

Психологиня Українського ветеранського фонду Тетяна Кріль розповіла в етері Українського Радіо Хмельницького, що наразі майже кожен українець перебуває в кризовому стані — коли людина пережила психологічну травму, або їй загрожують психотравмувальні події. Одним з найважчих станів вважається “невизначений”. Саме у ньому перебувають родини безвісти зниклих та військовополонених.

“Це втрата, яка не може бути чітко визначена або укладена в рамки традиційно розуміння втрат. Це поняття охоплює безліч аспектів: втрата житла, безпечного місця роботи, але найважче дається людині факт безвісти зниклих родичів, тому що у цьому стані вона відчуває постійні коливання між страхом, що це дійсно втрата, що близька людина не повернеться”, — пояснила вона.

За її словами, в цьому стані людина може перебувати роками і їй важко вийти з нього, тому що факту підтвердження загибелі немає, залишається місце для надії. 

Тетяна Кріль зазначила, що один із методів роботи з людьми, які проживають цей стан — робота в групі підтримки. Вона дає відчуття, що ти в колі своїх. А тілесна підтримка, обійми, добрі слова дають хоч і тимчасове, але полегшення.

“Інколи я відвідую акції в підтримки родин полонених та безвісти зниклих і сама запрошую родини на чаювання й теплу зустріч, розповідаю про роботу в групах підтримки”, — додає вона.

Журналісти Української правди створили матеріал у якому жінки, що переживають невизначену втрату, поділилися своїми історіями. Вони також наголошують, що важливо не замикатися в собі та шукати людей, які опинилися у схожій ситуації. Потрібно спілкуватися, підтримувати одне одного. Зокрема, можна створювати обʼєднання родин того підрозділу, у якому служила рідна людина.

“Навіть просто поговорити з кимось, хто тебе розуміє, вже допомагає. І, як би важко не було, берегти себе. Бо наші сили дуже важливі”, — сказала Оля Примаченко, донька безвісти зниклого військового.

Тобто, акції підтримки можуть виступати безпечним простором для рідних військових в якому вони знаходять підтримку та полегшення.

Що про акції кажуть військові, які повернулись з полону?

Радіо Свобода поспілкувалося з офіцером 12-ї бригади «Азову» Національної гвардії України на псевдо «СП», який пережив дні в «Азовсталі», потрапив у російський полон і повернувся додому. Він розповів, що після повернення побачив акції Free Azovstal Defenders та інші ініціативи на підтримку військовополонених. 

“Це не може не тішити. Ми там (ред. у полоні) інколи щось чули про те, що такі акції відбуваються, але не уявляли їхнього масштабу. Я був максимально здивований. Розумієте, людина, яка потрапляє в полон у 2022–2023 роках, залишається там. Вона нічого не знає. А коли повертаєшся з полону вже у 2024–2025 роках — ти все ще, мовби, залишаєшся в 2022-му. І все, що бачиш тут (ред.вдома), дуже дивує”, — поділився він.

Військовий Роман Борщ, який перебував в російському полоні 33 місяці розповів виданню “Еспресо”, що дізнавався інформацію про події в Україні від людей, які пізніше за нього потрапляли у полон:

“Ми дійсно були там (ред. в полоні) в інформаційному вакуумі, але десь до осені 2024-го в колонії, де я перебував, привозили ще людей з полів, які тільки-тільки потрапили в полон. І десь була можливість поспілкуватися з ними. Зрозуміло, середньостатистичний військовий може досконало не знати політичної ситуації, але якісь найпростіші речі знали”.

Я поспілкувалась з оборонцем Маріуполя Олександром Дідуром, який провів у російському полоні 15 місяців маючи важкі поранення. Він поділився, що відновитися йому, зокрема, допомагала підтримка рідних та небайдужих українців. Наразі він допомагає реабілітуватися іншим військовим, що пройшли полон.

“Я цим наразі живу, цим цікавлюсь, тому що я хвилююсь за хлопців, які повертаються з полону, за їхню реабілітацію, за їхнє подальше життя. За ними потрібно спостерігати, тому що хлопці знаходились і продовжують знаходитись у вакуумі довгий час. Не бачать навколишнього середовища і загалом світу. Вони не знають, що відбувається”, — зазначив він.

Олександр Дідур розповів, що він закликає військових, які повертаються з полону не забувати про своїх побратимів, які залишаються там, і нагадувати про тему полону.

Та додав, що окрім підтримки поверненим з полону знадобиться допомога:

“Ви повинні пам’ятати, що людина, яка повернеться з полону, йому потрібні будуть фінанси, йому потрібне буде морально-психологічна допомога, йому потрібна буде фізична допомога. Тому не просто ходіть з транспарантами, з прапорами та кричіть: «Поверніть додому», — а думайте над тим, що ви робите”.

Боєць 12-ої бригади Національної гвардії “Азов” на псевдо “Норд” сказав виданню Ґрунт:

“Ці акції дають зрозуміти військовим, що нам є на кого покластись, що у нас є надійний тил. Десь там є люди, котрі не будуть осторонь, за будь-яких обставин і це не аби як мотивує”.

Військовий Ілля Ільяшенко на псевдо “Смурф” боронив “Азовсталь”, звідки вийшов у полон і провів там майже рік. Він долучається до акцій підтримки.

“Коли рідні бачать, що ті, хто повернулися з полону, стоять разом з ними, за їхніх рідних, які досі там, то людям стає набагато легше. Тому я завжди й підтримую такі акції”, — розповів він виданню Галка.

У Координаційному  штабі з питань поводження з військовополоненими повідомили, що в російському полоні чинять психологічний тиск на українських військових:

«Росіяни беруть відео з акцій і накладають свою озвучку, мовляв, Україна не хоче їх забирати. Потім це показують полоненим».

Також полонених вивозять нібито на обмін, а через кілька годин повертають назад, щоби показати, що вони не потрібні Україні.

«Це робиться, щоб зламати людей морально», — пояснив представник штабу.

Отже, акції підтримки можуть продемонструвати військовим, що в Україні про них не забували та на них чекали, адже РФ створює для них інформаційний вакуум.

Яка роль акцій у психологічній реабілітації військових, які пройшли полон?

Керівник Секретаріату Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Богдан Охріменко під час відкриття YOUkraine hub зауважив: 

“Координаційний штаб працює над тим, щоб повернути додому усіх наших Героїв. Але важливо також, щоб визволені оборонці відчували увагу і вдячність суспільства”.

Психолог громадської організації «Блакитний птах» Тетяна Сіренко також стверджує, що для реабілітації колишніх полонених тепла зустріч українського суспільства дуже важлива:

«Для людини, яка перебувала в полоні і піддавалась катуванням, частиною повноцінного процесу повернення є факт відновлення справедливості й визнання суспільством, що це відбулося, що все-таки дуже важливо, що хтось взяв на себе за це відповідальність», — пояснила вона.

Психологиня Наталія Загороднюк, яка проводить тренінги про спілкування з військовими,  розповіла Суспільному, що військовослужбовці також долучаються до акцій на підтримку звільнення з полону. За її словами, це може бути їх шлях соціалізації. Акції також можуть допомагати їм проходити власну реабілітацію. Проте, важливо, щоб суспільство розуміло як правильно комунікувати з людьми, що пережили полон.

“Через те, що у полоні військові переживали катування, у них можуть виникати відчуття втрати власної цінності. Вони можуть бути дуже бережливими до власних кордонів або не відчувати їх, коли спілкуються з іншими. Не потрібно без дозволу торкатися, обіймати або чіпати його особисті речі”, — повідомила вона.

Та порадила не змінювати плани без попередження, не запитувати з цікавості військового про його травматичний досвід — лише якщо він сам захоче розповісти. Також не нав’язувати підтримку.

Отже, акції підтримки можуть сприяти психологічній реабілітації та соціалізації військових, які повернулися з полону. Такі заходи демонструють, що суспільство їх пам’ятає і цінує.

Дискусія в суспільстві

Однак, попри переваги таких акцій в  українському суспільстві досі продовжується дискусія про їх доцільність та користь. Зокрема, цю тему активно обговорюють в соцмережах.

Для прикладу ось, що пишуть користувачі Threats:

Чи несуть акції підтримки небезпеку?

Начальник Головного управління розвідки Міністерства оборони України, генерал Кирило Буданов зазначив в інтерв’ю Анні Максимчук, що акції на підтримку полонених шкодять деяким процесам.

«Це шкодить, всі ж знають про це. Але зрештою я й людей розумію. Їм треба відчувати, що вони щось роблять для того, щоб їхні рідні повернулись. Хоча зрештою вони роблять тільки проблеми. Всім це відомо, я думаю, що й для більшості цих людей це відомо. Це більше психологічне», — сказав начальник ГУР.

Керівник секретаріату Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Богдан Охріменко в інтерв’ю Детектор медіа розповів, що не радить  родичам робити історію свого рідного, який у полоні, медійною, оскільки це ускладнює переговори щодо повернення.

“Як тільки людина стає медійною, питання щодо її повернення під час переговорного процесу або блокується, або виставляються такі вимоги, які ми не можемо виконати”, — поінформував він. 

За його словами, в таких випадках РФ за українських громадян вимагала повернути живими їхніх солдатів чи офіцерів, які вже загинули.

“Ви розумієте абсурдність ситуації? Ми пояснюємо, що він загинув, є тіло. А вони наполягають на тому, щоб ми його повернули живим”, — сказав він.

Та додав, що попри це акції підтримки допомагають рідним, сприяють їх психологічному розвантаженню:

“Акції нагадування, акції підтримки — це добре, це психологічне розвантаження для родин. Вийти й показати суспільству, що ми не забуваємо про тих, хто в полоні. Коли це доречно, представники Координаційного штабу беруть участь у таких акціях. Але є деструктиви”.

Представник Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Петро Яценко в матеріалі Української правди пояснив, що конструктивні акції, спрямовані на нагадування про полонених, можуть допомогти обмінам, а деструктивні навпаки зашкодити.

“Акції, які зараз проходять — конструктивні. Ми їх підтримуємо і беремо в них участь. Це регулярні акції по всій Україні й за кордоном, які нагадують українському суспільству і міжнародній спільноті, що є полонені, яких Росія катує, які потребують нашої допомоги і порятунку. Якби це були якісь деструктивні акції зі звинуваченнями, дискредитацією державних структур – це однозначно грало б на руку росіянам. Вони тоді точно нікого б не випускали, тому що для чого робити обміни, якщо все так добре йде?”, — стверджує Яценко.

Рекомендації

Видання ШоТам поспілкувалось з організаторами та учасниками акцій підтримки, проаналізувало поради координаційного штабу і створило перелік рекомендацій проведення таких заходів:

• Перевірка, чи дозволені мирні акції 

Деякі військові адміністрації заборонили зібрання через безпекову ситуацію, тож в області — і в містах, і в селах — акції можуть бути незаконними. Перевірити чи можна проводити акції можливо  ввівши відповідний запит у пошуковик, наприклад, «мирні акції Закарпатська ОВА». 

• Написати звернення в центр громади, або міську раду 

Треба повідомити місцеву владу про мирну акцію, яку плануєте провести. потрібно зазначити де, коли й приблизно на скільки людей запланована зустріч. Якщо маршрут, місце чи час будуть змінюватися — варто повідомити додатково. Таку заяву краще мати з собою і під час заходу на випадок, якщо поліція підійде дізнатися що відбувається.

• Дотримання правил щодо військовополонених

Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими публікує застереження, наприклад, про те, що не варто розповсюджувати світлини полонених і зниклих безвісти у військовій формі та інформацію про місце зникнення, номер частини тощо. На акціях варто обійтися загальним згадуванням, щоб не нашкодити. 

Акції підтримки полонених та безвісти зниклих значною мірою не впливають на процес повернення полонених та пошук безвісти зниклих. Однак, вони створюють простір у якому рідні можуть отримати додаткову інформацію та психологічно розвантажитись, а повернені з полону військові відчути підтримку та розуміння суспільства. Також акції дозволяють тримати тему полону в інформаційному просторі, як українському, так і закордонному. Проте, такі заходи можуть нашкодити українським захисникам. Учасникам і організаторам варто відповідально ставитись до їх проведення та дотримуватись рекомендацій компетентних органів. 

Нагадаємо, що станом на травень 2025 року у російському полоні  перебувають близько 8 тисяч підтверджених українських військових. Ще понад 70 тисяч захисників і цивільних зареєстровані у реєстрі зниклих безвісти за особливих обставин.