Російські кіберспортсмени в українській команді: нонсенс чи нормально?  No ratings yet.

Європейська федерація кіберспорту заборонила Росії та її спортсменам брати участь у чемпіонатах Європи після повномасштабного вторгнення РФ на територію України. Про це написали на офіційному сайті Міністерства молоді та спорту України. До того ж, багато світових інвесторів висунули подібну ініціативу. 

Але тут є випущення з правил. Росіяни можуть грати в складі команд інших країн як «вільні» спортсмени, тобто без розпізнавальних знаків чи спонсорів своєї країни. Ще є варіант з прапорами інших країн. Таким чином російські команди можуть брати участь у світових турнірах. Про один із таких випадків і піде мова.

Політика української кіберспортивної команди NAVI щодо гравців-росіян 

Після вторгнення російських військ на українські землі, український кіберспортивний клуб NAVI висловився в підтримку України. Він розірвав всі контакти з російським холдингом ESFORCE, який, як написано, відкрито заперечував увесь жах, що відбувався в Україні.  

Далі NAVI заявили, що в майбутньому переглянуть свою кадрову політику. Проте наразі в командах Natus Vincere є 10 гравців з Росії, що кожен може знайти на їх офіційному сайті. Ви не знайдете там російських прапорів, проте знайдете їх сіру заміну, яка зараз позначає росіян. 

Дійсно, деякі кадри змінилися. 28 травня 2022 року з команди по CS:GO звільнили капітана команди Кирила «Boombl4» Михайлова. Про це NAVI розповіли на своєму офіційному сайті. Причиною були репутаційні ризики для клубу. А все почалося зі скандалу, винуватицею якого стала дружина «Бумича». Анжеліка LiQueen виставила пост з російським прапором на щоках і написала, що дуже любить Росію. 

Тим часом, Кирило Михайлов не єдиний гравець-росіянин в складі клубу NAVI. В команді з CS:GO росіянами є Денис «elecntoNic» Шаріпов та Ілля «Perfecto» Залуцький. І з першим все теж не так однозначно.  Із його дружиною також був скандал. Її лайк знайшли на пості Баскова з антиукраїнським підтекстом. До того ж, було відео з буткемпу, на якому Денис Шапіров гостро відреагував на фразу «Слава Україні» від футболіста Домагоя Віди.  

Наразі «Електронік» – активний гравець від NAVI, став капітаном команди. І це не останні рішення клубу щодо російських гравців. 

Текстовое полеУчасники клубу NAVI грають в різноманітні ігри. Серед них є і PUBG: Battlegrounds. Вже після початку війни, 20 червня 2022 року до команди цієї гри було прийнято Івана «ubah» Капустіна, який теж є росіянином. З тих пір у команді 3 з 4-х гравців родом з країни-терориста. 

08 листопада 2022 року NAVI презентує у себе ще двох учасників-росіян в складі команди з Valorant. Андрій «Shao» Кіпрський та Дмитро «suygetsu» Ілюшин. І все б нічого, якби через кілька днів не вийшло міні-інтерв’ю, в якому ні слова не було про відношення даних гравців до війни в Україні. І, до речі, лише з цими двома гравцями. 

І, схоже, що NAVI не збирається розлучатися зі своїми гравцями-росіянами. І навіть не збирається змінювати основну мову клубу на українську. Про це говорить і їх медійна сфера, і підтримання російськомовних буткемпів, і навіть небажання створювати українські. Лише за умови, що в складі команди будуть тільки українські гравці. Про це Олексій «хаос» Кучеров розповів в інтерв’ю Олсіору. 

Про світові турніри та призові фонди 

Недавно команда Outsiders виграла турнір Major Rio 2022. І все б нічого, але це російська команда Virtus.pro, яка взяла собі інше ім’я. Вони виступали без прапора та спонсорів. При цьому призовий фонд цього турніру для першого місця – 500 тис. доларів. Вірогідно, що ці гроші відправляться до Росії, яка веде агресивні бойові дії в сторону України. 

І от, повстає питання щодо гравців в NAVI. Цей український кіберспортивний клуб вважається одним з найпопулярніших на світовому рівні. Він має великі призові фонди, частина з яких йде в руки до російських гравців.  

Чи є в цьому якась небезпека для України і українців? Можна припустити, що так. І проблема саме в заробітку та фінансуванні. Безумовно, NAVI підтримує Україну усіма способами, її резиденти донатять на ЗСУ. Ми можемо висунути гіпотезу, що NAVI перевіряє людей, яких бере до себе, на предмет того, щоб вони ніяк не були зв’язані з Росією та її податками, проте наразі не було ніяк офіційних заяв щодо цього. Тож, ми не можемо бути в цьому впевненими. 

Можна припустити, що в російських гравців можуть залишитися зв’язки з Росією. Вони можуть бути різними: від впливу російських медіа (який вже показав себе через російський народ) до родичів чи друзів, які залишилися там. Так, інші команди будуть брати їх під своє крило лише за умови, що вони не будуть жити в країні-терористі, сплачувати їй податки чи мати в ній якісь рахунки. Проте не можна бути на 100% впевненим, що всі зв’язки обрізані. 

Рішення проблеми 

Як на мене, є кілька рішень для подолання цієї проблеми. Перше: тотальна перевірка російських гравців, яка буде публікуватися в широкі маси. Йдеться про контроль їхніх фінансів, а точніше – упевнення в тому, що кошти ніяк не потрапляють до РФ. Такий варіант допустимий і має показуватися людям. До того ж, потрібно, щоб всі гравці публічно висловилися і запевнили усіх в тому, що вони проти війни. Тож, NAVI має переглянути свою політику щодо цього питання. Мені здається, що лише за таких умов вони можуть грати за українську команду. 

Інший вихід – вилучити російських гравців. Проте одразу стає зрозуміло, що це дуже не вигідний хід для клубу, він послабить їх команди. Альтернативою може бути поступова заміна гравців-росіян. 

Олег Остапець

Please rate this

Про те як українці кавуни визволяли  5/5 (1)

– Так ви вже пробували кавун (херсонський), чи ні? – запитали в пана президента. 
– Ні, ще не пробував кавун. Дуже хочеться. А є? – відповів президент Зеленський.

Це відео можна знайти тут. А далі буде моя думка щодо визволення кавунів. 

Недавно звільнили Херсон, з чим я всіх вітаю. Це дійсно надзвичайно крута подія, яка, певно, порадувала багатьох українців. Наші захисники неймовірні, і ми всі їх обожнюємо.

Але я не про це. А про новий супер-символ Херсона – кавун. Люди ніби подуріли. Ці кавуни почали з’являтися усюди. Звісно, херсонські кавуни – це те, що уособлює місто. Це те, чого не вистачало українцям цього літа. Дехто з нас навіть не куштував кавуна, настільки без херсонських погано. Але, як на мене, з цим образом трошки переборщили. 

Низка українських ЗМІ в Телеграмі змінили аватарки під кавунову тематику. Багато блогерів висталяли кавун в історії в Інстаграм. Та що там, навіть не блогерів, звичайних громадян. Вони ніби підримали таким чином звільнення Херсона, висловили свою радість за це. Але чи не забагато цього всього?  

Знаєте, мені це нагадує ситуацію з надзвичайно відомою фразою «Руский воєнний корабль іди…». Ну, ви зрозуміли. Її настільки часто форсили, що вже просто нестерпно це слухати. Я не сперечаюся, це дійсно крута фраза, яка надихає, але її сують всюди. Як не увімкнеш телевізор – обов’язково має з’явитися ця фраза. Якщо не в новинах, то у рекламі. Це вже відсилає нас до питання, чи доречно в ефірі використовувати нецензурну лексику, але то розмова до іншої теми…  

От і кавуни усюди. Їх викладають люди, які ніяк із Херсоном не пов’язані. У більшості своїй, вони ніяк раніше не висловлювались щодо ситуації в тому місті, навіть не думали про нього. А от коли сталося щось хороше, то всі підсіли на хвилю хайпу. Це здається певним лицемірством. Та й обмежувати Херсон лише якимись кавунами – це дивно. Велике місто зі своїми людьми, історією, здобутками… виходить, що всі радіють якомусь звільненню кавунів. Ми звільнили не кавуни, а важливе для України місто.  

Звісно, я розумію, що це лише символ. Як і інші символи, які підтримують українців в такі складні часи. Проте давайте не забувати, що у всього є своя межа. Я хочу радіти звільненим людям, а не кавунам. Не потрібно занадто сильно просувати один символ, давайте створювати нові, інакше буде як з руским кораблем. 

Олег Остапець

Please rate this

Студентка-медик про день, коли обстріляли Вінницю: “я сама пропонувала свою допомогу, якщо вона була десь потрібна” No ratings yet.

14 липня у Вінниці сталася трагедія. Російська агресія вдарила ракетами по мирних об’єктах, Будинку офіцерів та Ювелійному. Безліч вінничан спокійно ходили там усе життя і тут стався вибух. За офіційними даними загинуло 27 людей, понад 200 потребували медичної допомоги.

Буквально в кількохстах метрах звідти знаходилась Даша Парова. Вона студентка другого курсу Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького. Народилась у Вінниці і саме тоді проходила практику в Університетській клініці від Вінницького національного медичного університету ім. Миколи Пирогова.

Даша розповіла про те, що відбувалося після вибуху. Про те, як надавалася допомога. Про те, як звичайна студентка 2-го курсу практикувалась в найближчій до вибуху лікарні.

Даша Парова

Дашо, як відчувався вибух і що відбувалось одразу після?

Відчувався дуже голосно, дуже страшно. Звісно, це лікарня і там було багато людей, тому була невелика паніка. Ми одразу вийшли з кабінету, стикнулися з купою людей в коридорах. Головний лікар буквально кричав усім спускатися в укриття, усіх підганяв. Почалась метушня. Усі розуміли, що вибух був не десь далеко, а зовсім поряд. Звісно, персонал старався зберігати та підтримувати спокій, наскільки це взагалі можливо. З другого поверху оперативно спускали пацієнтів, бо ця лікарня в два поверхи. Хоч вона і не велика, але на другому поверсі були, в основному, всі палати з людьми в стаціонарі. Когось просто проводили, когось спускали на ношах.

Чи були неохочі спускатися до укриття?

Спустились всі, але я пам’ятаю одну жінку, яка не дуже хотіла довго там сидіти. Вона стояла на сходах. Знаєте, цю межу, коли ти, здається, і в укритті, і ні? Так от, вона була там. Але спустилися всі, незважаючи на принципи чи намір показати, що вони насправді не бояться.

Лікарня залишилася пустою?

Ні, були чергові лікарі, які стояли на вході. В перші хвилини спустилися всі, а потім персонал піднявся і я в тому числі, хоча я просто проходила практику. Але практиканти теж вирішили допомагати, тому що поступали поранені. Всіх важкопоранених відвозили в 2-гу лікарню, а до нас привозили тих, кому була необхідна невідкладна допомога. В основному з осколковими пораненнями. Тож ми стояли на вході, щоб люди не думали, що лікарня порожня. Взагалі розмістились так, щоб нас бачив і народ в укритті, і ті, хто приходили ззовні.

Ми знаємо, що операційні знаходяться на другому поверсі, а під час тривоги туди не можна. Як проводилось надання екстреної допомоги?

Це відбувалось в укритті. В тому підвальному приміщенні також були кабінети, лабораторії. Тож один з таких кабінетів на ходу підлаштовували для надання допомоги.

Наскільки залучали студентку 2-го курсу меду до надання допомоги?

Скоріше, я сама пропонувала свою допомогу, якщо вона була десь потрібна. Доставали ліки, пачки з водою, покривала і надавали їх тим, кому потрібно. За ними треба був догляд, тому практиканти в цьому допомагали, як могли. А більш професійні медичні дії, звісно, робили професіонали.

Який момент відклався в пам’яті найбільше?

У ці перші хвилини, коли ми були всі в укритті і над Будинком офіцерів піднявся стяг диму… до нас в підвал залетів цей запах. Це був не просто дим, як від вогнища… це був жахливий запах. І той момент, коли всі навколо в паніці почали дзвонити близьким. Певно, реакція людей, ті налякані обличчя, відклались найбільше.

Які, особисто для тебе, наслідки того вибуху?

Я почала дуже тривожно реагувати на різкі та голосні звуки. Навіть від звуку машини, що проїжджає повз, часто здригаюсь. У перші дні мені постійно снилися жахи, і я прокидалася всередині ночі. І, звісно, після такого починаєш набагато серйозніше ставитись до тривоги.

І, в заключення, що б ти хотіла сказати цьому світу?

Ти ніколи не знаєш, з ким це може бути і коли це може статись. Бо та ракета могла прилетіти не за 300 метрів, а за 0. Так само я могла бути там, а могла і не бути. Ніколи не вгадаєш, що відбудеться.

Від автора: Це була Даша Парова, звичайна студентка 2-го курсу, яка потрапила на практику під час війни. Вона мала вчитись колоти уколи чи робити кардіограми, але натомість побачила поранених людей в крові та піклувалась про нажаханих пацієнтів. Після цього виникає лише одне твердження: так не має бути, це ненормально. Люди живуть під гнітом повітряної тривоги, майже кожного дня розуміючи, що десь там, в їх сторону, летять ракети.

*Навіть це інтерв’ю проводилось після тривоги.

Записав Олег Остапець

Please rate this