Позначка: політика

Опубліковано

Мовне питання в церкві: як перекласти молитви на українську і чому це проблематично? No ratings yet.

Уже не перше десятиліття з більшою чи меншою гостротою в Україні точаться дискусії щодо можливості перекладу богослужбових текстів із церковнослов’янської на українську мову. З початком повномасштабної війни росії проти України це питання набуло особливої актуальності. Тож у чому проблема?  

Зображення “Укрінформ”

Історична довідка

До 2018 року українське православ’я ділилось на декілька течій. Найчисельнішими серед них були Українська православна церква московського патріархату (УПЦ МП), Українська православна церква київського патріархату (УПЦ КП) та Українська автокефальна православна церква (УАПЦ).  В грудні 2018 року останні дві церкви об’єднались та утворили помісну Православну церкву України (ПЦУ), яка отримала томос про автокефалію від Вселенського патріарха Варфоломія.

Наразі в храмах ПЦУ богослужіння відбуваються переважно українською мовою. Про це йдеться у дописі на офіційній сторінці ПЦУ у фейсбук. «Слава Богу, сьогодні ми маємо можливість вільно молитися рідною мовою у незалежній помісній Православній Церкві України. Ми довго йшли до цього, долаючи страшні утиски та несучи величезні жертви і втрати».

Офіційна мова УПЦ МП – церковнослов’янська. Щоправда, в УПЦ також є люди, що симпатизують ідеї перекладу богослужіння українською мовою. Вони проводять богослужіння, або частково використовують перекладені на українську мову тексти в Літургії. Ця практика з’явилась в УПЦ завдяки митрополиту Володимиру (Сабодану), який підтримував ідею правити служби на національній мові за бажанням більшості прихожан.

У чому полягає проблема?

Виходячи з постулату «в незалежній державі повинна бути незалежна церква», в ПЦУ стверджують, що й мова богослужіння повинна бути національна, тобто, доступна для сприйняття кожним громадянином держави.
Противники ж перекладу – переважно представники УПЦ МП, говорять, що в Церкві є своя, встановлена святими Кирилом і Мефодієм мова, яка повинна бути недоторканою, тому що запечатана авторитетом святих. Питання перекладу українською мовою ставиться тут принципово – цього робити не можна, тому що є священна літургічна мова молитви, а є «профанна», буденна українська мова, якою не можна молитись в церкві, тому що вона не є благодатною.

На фоні збройної агресії росії мовні протиріччя звучать з особливим акцентом – якщо молишся українською – отже, «уніат і розкольник», якщо церковно-слов’янською – отже, «зрадник Батьківщини і підтримуєш вбивства українських хлопців».

Граматична (не)можливість перекласти молитви

Найперше, розглянемо проблему граматично правильної й логічної інтерпретації текстів церковних молитов. Через певні особливості граматики старослов’янської мови та її загальну синтаксичну неспорідненість з українською, деякі уривки чи навіть окремі слова просто не піддаються логічній й граматично правильній інтерпретації. Якщо ви хоч трохи знайомі з граматикою англійської мови, то знаєте, що побудова речень там принципово відрізняється від української. Це пов’язано з орієнтацією на 9 основних часових форм, не рахуючи пасивний час та інші особливі конструкції. Але в українській ми маємо лише 3 часові виміри: теперішній, майбутній та минулий час. Все це суттєво ускладнює завдання перекладу. Те саме й відбувається під час перекладу текстів старослов’янською.

Наприклад, у оригінальному грецькому варіанті Старого й Нового Заповітів, для означення слова «любов» використовується декілька іменників. «Любов до коханої людини» позначає одне слово, «до батьків» – інше, «до речей» – ще інше. У нас все це перекладається єдиним словом «любов», хоч любов ця різна і по-різному проявляється. Саме тому ми часто не можемо зрозуміти, як це «возлюбити й ворога свого». Але йдеться тут про зовсім інше почуття, відмінне від традиційно уявленої нам любові – щось ближче до прощення чи людського розуміння й симпатії.

 «Навіть перекладені українською молитви не завжди будуть зрозумілі кожному пересічному слухачеві. Не дарма, ми не кажемо в молитві «Батьку наш», а «Отче наш» і якось не знаходимо синонім слову «насущний».
В Церкви є своя сакральна лінгвістика. Людина, що молиться, підшуковує в своїй освіченій чи простій душі слова, які б могли виразити невимовне, але реальне її почуття. Для того, щоб вмістити цю глибину в слово, необхідна неабияка майстерність.
Зустрічаються просто абсурдні переклади. Наприклад, у одній з найпоширеніших християнських молитов «Агні Парфене», стрічку «Радуйся, Невесто Неневестная» пропонувалось перекласти як «Радій, Дівко Незаймана». Так не можна. Це спотворює сенс молитви. Але люди хочуть молитись українською, хочуть мати свою незалежну Церкву в своїй незалежній державі. І їх прагнення зрозумілі», – говорить настоятель Свято-Михайлівського храму (ПЦУ) отець Олександр.

До всього цього додається ще й релігійна традиція: церква сама створила тексти богослужінь, і тому має виключне право на їх переклад. Якщо ж перекладом займається відірвана від традиції організація чи окрема особа, то переклад – це створення іншого тексту, навіть якщо він досконалий і виконаний з строго науковим підходом. Але поки досконалого й затвердженого тексту українською ми не маємо, а додавати кожному свої правки просто заборонено.

Please rate this

Опубліковано

Чому російськомовним українцям важливо заговорити українською? No ratings yet.

Війна росії проти України змусила нас змінити ставлення до мови країни-окупанта. Російська все рідше звучить з телеекранів та радіоетерів, зникає з поличок книговидавництв, однак продовжує лунати з уст багатьох українців. Пропонуємо розібратися, чому важливо припинити розмовляти російською та як російськомовним громадянам швидко й безболісно перейти на державну?

Зображення Radiolemberg

Чому російська мова в Україні втрачає свою легітимність

Російська лишалася другою за вживаністю в Україні навіть за часів Незалежності. Однак, більшість з нас навіть не обирали її знати, ми просто не мали альтернативи. Російська домінувала в українському інформаційному просторі, побуті, соціумі, культурі, насаджуючи нам цінності та світогляд «руського міра». Ми перечитували «великих» класиків російською, дивилися мультики, серіали та розважальні ток-шоу. Натомість український контент сприймався нами відсторонено, без особливої зацікавленості, бо не пропонував такого широкого вибору розваг.

Однак, від початку збройної агресії росії у 2014 році ситуація почала суттєво змінюватися. На українських телеканалах запрацювали мовні квоти, що обмежили кількість російськомовного продукту та зобов’язали мовити державною. Згодом квотування торкнулося радіо, друкованих та інтернет-ЗМІ, книг і рекламних оголошень. Збільшення кількості української мови в інформаційному просторі сприяло українізації людей і в повсякденному житті.

соціологічне опитування групи “Рейтинг”

Згідно з соціологічним опитуванням   групи «Рейтинг» у 2012 році близько 40 відсотків українців спілкувалися виключно російською мовою, а на початку війни росії проти України – лише 18 відсотків. Водночас частка громадян, які вважають українську рідною мовою збільшилася з 57% у 2012 році до 76% — у 2022.

Сьогодні загальновідома модель поведінки «какаяразніца» втрачає свою легітимність та поступається іншій моделі – «мені не байдуже, якою мовою розмовляти». Тим паче росія сама робить усе можливе, аби збільшити рівень ненависті та нетерпимості до своєї нації, мови й культури.

28 березня до Держдуми РФ внесли законопроєкт, згідно з яким співвітчизниками вважаються всі люди за кордоном (і будуть вважатися їхні нащадки), які говорять російською, зокрема й в Україні. Дослівно цитуючи «усі, хто зробив вільний вибір на користь духовного, культурного і правового зв’язку з РФ». Такий крок може навпаки зіграти на користь Україні, заохочуючи частку російськомовних українців зрештою перейти на українську, аби не відчувати, хоч і віддалену, приналежність до країни-ворога.

Спілкуватися російською – бути ворогом для України?

Звісно, мова не поділяє людей на хороших та поганих. Спілкування російською не є ознакою негативного ставлення до власної держави. Тим паче зараз українці незалежно від мови спілкування об’єднані спільною метою – подолати ворога. Російськомовні та українськомовні солдати воюють пліч-о-пліч у лавах Збройних Сил України та в територіальній обороні, а російськомовні волонтери розвозять гуманітарну допомогу та шукають прихисток для постраждалих.

«У жодному разі не можна знецінювати те, що зараз для України робить кожен російськомовний, але разом з тим найкраще, що він може зробити, – перейти на українську. Бо нині заговорити українською ще й означає воювати проти росії, – зазначає Юлія Сливка, мовознавиця  та докторка філософії. – Багатьом російськомовним здається, що заговорити українською – це воювати проти себе, але я певна – якщо ви зануритеся в історію свого роду, то побачите: ваші предки були україномовними. Заговорити українською – означає повернутися до себе. Якщо ж ваша родина є етнічними росіянами й усі ваші пращури володіли лише російською, зараз саме час прийняти правила гри держави, що стала вашим домом. Бо це нормальна практика: жити в окремій країні, спілкуватися окремою від усіх мовою, а не мовою сусідньої держави, окупанта й поготів. Перейти на українську сьогодні означає перейти до своїх, порвати з ворогом. Ти просто відрізаєш нитку, що завжди, упродовж багатьох років тебе з ним пов’язувала».

Юлія Сливка, мовознавиця, докторка філософії

Як перейти на українську: практичні поради

Варто розуміти, що для людини, яка все життя розмовляла російською, перехід на українську не може трапитися в один момент. Цей процес вимагає часу, терпіння та підтримки. Комусь вдасться зробити це одразу, а хтось йтиме до цього поступово, спостерігаючи всередині себе руйнування старих істин та звільняючи місце для зародження нових.

Однією з причин, що зупиняє перехід на українську – страх, що не вдасться одразу заговорити граматично правильно, і, як наслідок, – побоювання здатися смішними, незграбними. Тож, аби заохотити якомога більшу кількість українців розмовляти рідною мовою – ні в якому разі не потрібно насміхатися з їхньої вимови, наголосу, неточного перекладу тих чи інакших слів. Краще спонукати їх заговорити солов’їною на власному прикладі, демонструючи її багатство й чарівність, розповідаючи історію її утисків на рідних землях.

Першим та дієвим кроком для переходу на українську може стати цілковита відмова від російського контенту:

  • Відпишіться від усіх російських блогерів у соціальних мережах, якщо ви були на них підписані. Натомість оточіть себе корисним та пізнавальним українськомовним контентом;

Сьогодні можна прокачувати українську навіть гортаючи стрічку інстаграму чи ТікТок. Наприклад, підписавшись на блогерів та інфлюенсерів, що популяризують мову та важливість її вивчення. Серед них актор театру і кіно Андрій Шимановський, мовознавиця Юлія Сливка. Збагатити лексикон та знайти замінники русизмам допоможуть спільноти «Чиста мова» та «Слова, що нас збагачують».

  • Видаліть пісні російських виконавців у своєму плейлисті, якщо не зробили цього раніше. Сформуйте перелік українських пісень, що вам до вподоби. Слухайте українське!
  • Дивіться фільми та серіали лише в українському дубляжі. Якщо серед запропонованих немає українського перекладу – не піддавайтеся спокусі та не вмикайте російський, дивіться в оригіналі з субтитрами;
  • Змініть мову в інтерфейсі ваших гаджетів на українську;
  • Слухайте українське радіо, дивіться українськомовне телебачення та ютуб;
  • Читайте книги українських авторів, аби збільшувати словниковий запас та красиво формулювати думки;
  • Розкажіть друзям та знайомим, що відтепер ви спілкуєтеся українською, та попросіть підтримки;
  • Удосконалюйте свою українську:    

Для того, аби прокачати мовні навички можуть стати в нагоді безкоштовні курси, додатки та ресурси. До прикладу, мобільний додаток «Р.І.Д», що допомагає вивчати нові цікаві українські слова та розповідає історію їх походження, та  «Слова зі слова» — інтерактивна гра, де потрібно із певного слова скласти інші слова.

Платформа Prometheus пропонує безкоштовний онлайн-курс «Українська за 27 уроків», а портал Edera – лекції у формі корисних порад для вивчення теорії мови. Корисними можуть бути також сайти для вивчення української як іноземної. Наприклад, Ukrainian lessons — cайт з безкоштовними подкастами та текстами, де окрім вивчення мови, можна отримати ще й знання в сфері культури.

Відмова від будь-якого російського продукту, включно з мовою, – свідома громадянська позиція. Обираючи українську, ви робите крок на зустріч своїй державі та позбуваєтеся будь-якої причетності до «руського міра». Розуміти мову ворога – не наш вибір, однак зараз саме ми в праві обирати, чи буде ворог розуміти нас.

Анна Гамора

Please rate this