Українська конференція журналістів-розслідувачів 2026, організована Інститутом розвитку регіональної преси, цього року зібрала в Києві журналістів, редакторів, медіаменеджерів, аналітиків, представників громадських організацій та міжнародних партнерів.
Програма конференції була настільки насиченою, що фактично пропонувала кілька професійних траєкторій одночасно: від розмов про відповідальність редакцій і професійні інструменти журналістів-розслідувачів до GEOINT, OSINT, роботи з відкритими даними, публічними закупівлями, алгоритмами Google і Discover, протидії корупції, розслідувань у сфері оборони, екології та впливу війни на інформаційний простір.
Особисто для мене однією з найцікавіших стала панельна дискусія «Відзначені транскордонні розслідування», модерована Оленою Логіновою з OCCRP. Реальні кейси журналісток Олени Кущенко, Інни Гадзинської, Олесі Ланцман, Валерії Єгошиної та Анни Миронюк стали особливо цінними саме через можливість почути не теоретичні міркування про журналістські розслідування, а досвід людей, які безпосередньо працюють зі складними темами, великими масивами інформації та історіями, що часто виходять далеко за межі однієї країни.
Особисто для мене ця конференція дуже точно відобразила реалії, у яких сьогодні працюють українські журналісти. Ми були на конференції під час повітряних тривог, і частину майстер-класів та професійних дискусій проходили в укритті. І, мабуть, у цьому теж є важлива характеристика сучасної української журналістики. Незважаючи ні на що ми пишемо, вчимося, працюємо, навчаємо, розслідуємо, ставимо складні запитання й шукаємо відповіді на них. Але на жаль такі реалії нашого життя сьогодні.
Від кафедри журналістики та соціальних комунікацій Донецького національного університету імені Василя Стуса участь у конференції взяли завідувачка кафедри Наталія Олександрівна Стеблина, я та двоє студентів 4 курсу. Для мене особливо важливо, що в таких професійних середовищах присутні не лише досвідчені журналісти й викладачі, а й студенти, які вже зараз можуть бачити реальну журналістику.
Як зазначила завідувачка кафедри журналістики та соціальних комунікацій Наталія Олександрівна Стеблина, для викладачів особливо важливо відвідувати такі професійні конференції, адже саме тут є можливість безпосередньо познайомитися з журналістами-практиками, почути від них про останні тенденції у сфері журналістських розслідувань і зрозуміти, чим сьогодні живе професія.
«Програма була надзвичайно насиченою, із великою кількістю нішевих секцій, кожна з яких порушувала важливі та актуальні теми. Наприклад, одна із дискусій була присвячена розслідуванням, які українські журналісти ведуть щодо обходу санкцій різними компаніями по всьому світу, і це справді той досвід та ті історії, які навряд чи можна почути деінде. Не менш цінними були й практичні майстер-класи, де учасники могли відточити свої навички роботи з OSINT-інструментами або дізнатися більше про SEO-оптимізацію», — зазначила Наталія Стеблина.
Втім, найбільш цінним для завідувачки кафедри став саме професійний нетворкінг і можливість налагоджувати нові контакти для подальшої співпраці.
«Для мене дуже важливо було познайомитися з журналістами, налагодити професійні контакти, запросити їх до наших студентів, щоб вони могли прочитати цікаві лекції та поділитися власним практичним досвідом. Тому я дуже сподіваюся, що наша співпраця з Інститутом розвитку регіональної преси буде продовжуватися», — додала вона.
Своїми враженнями від конференції поділилися і студенти кафедри. Для Владислава Притуляка ці три дні стали не просто освітньою поїздкою чи можливістю відвідати професійний захід, а досвідом, який дозволив відчути себе частиною великої журналістської спільноти.
«Чесно кажучи, це були найкращі три дні за останні кілька років. Організація заходу, атмосфера і, головне, відчуття професійної єдності, коли журналісти не просто з усієї країни, а фактично з різних куточків світу перебувають на одній події, знайомляться, діляться досвідом, запитують поради й відкрито говорять про власну роботу, — усе це справило на мене надзвичайно сильне враження. Це був той формат, у якому можна не лише отримати нові знання, а й відчути себе частиною великої професійної спільноти», — говорить Владислав.
І саме в цьому, на мою думку, полягає одна з найбільших цінностей таких заходів. Можна прочитати десятки матеріалів про сучасні інструменти журналістських розслідувань, переглянути лекції чи опанувати нові технології самостійно, але без живого професійного середовища, без можливості поставити запитання людям, які щодня працюють із реальними розслідуваннями, неможливо повною мірою зрозуміти, як сьогодні функціонує журналістика.
Такі конференції повертають до головного: журналістика — це постійна інтелектуальна робота, сумнів, перевірка, пошук причинно-наслідкових зв’язків і готовність не зупинятись. І, мабуть, саме в цьому сьогодні полягає одне з головних завдань журналістської освіти — навчити студентів мислити, аналізувати, перевіряти й бути готовими працювати в реальності, яка постійно змінюється.
Старша викладачка кафедри журналістики та соціальних комунікацій
Анна СТАНІСЛАВЕНКО