Модуль 1 Гавриленко О. No ratings yet.

Радиоэфир

К сожалению этот формат не поддерживается, поэтому я отправила его вам на почту.

Надеюсь на понимание.

Please rate this

Модуль 6. Власне інтерв‘ю No ratings yet.

«Важно работать над собой и не переставать учится» Наталья Пиляева 

Наталия Пиляева – танцор, тренер и хореограф команды Performance team в студии танца  Evolution Dance Centre. 

  1. Сколько лет вы танцуете и сколько из них работаете тренером? 

Танцую около двадцати лет, работаю около семи лет.

2. Расскажите историю своего танцевального пути. 

Ничего захватывающего. В детстве была пластичным ребенком (так считали родители, по крайней мере), из-за этого отдали в хореографический коллектив “Дети планеты”. Было весело. Затем собиралась поступить в Данкевича, Но мы побоялись большого количества физических нагрузок из-за моего слабого сердечка. Потом абсолютно случайно случился Педагогический университет, ну а с третьего курса – работа хореографом-постановщиком и педагогом по контемпорари в танцевальных школах.

3. Действительно ли важно образование хореографа и почему? 

По моему мнению – да!! Так как учат в педагогическом самому главному(тому, чего нынче не хватает многим постановщикам, если вспоминать одесские фестивали и конкурсы).. как ставить танцы, объясняют, что такое композиция танцевального номера и насколько разнообразным и интересным он может быть. 

4. Как хореографам можно усовершенствоваться? 

Youtube и мастер-классы

5. Как вы считаете, есть ли в полной мере возможность развиваться танцорам в нашей стране? 

В Киеве есть, в других городах пока нет, увы.

6. Какой возраст ваших учеников?  С учениками какого возраста проще работать и почему?

От 4 и до 22. Лично у меня “трудности” возникают лишь с плохо воспитанными детьми, и с ними приходится либо расстаться, либо им приходится поменяться.. а так, опыт, честность, открытость и постоянная подготовка к урокам.. и станет комфортно работать с любым возрастом

И еще, важно работать над собой и не переставать учиться! Всегда” гореть” работой и лишь тогда будут и ученики хорошие и зарплата.

Please rate this

Kids of 90’s: як пройшов дискач «модників» No ratings yet.

Kids of 90’s: як пройшов дискач «модників»

Kids of 90’s — щомісячна тусовка молоді, яка нарешті відкрилася в літній версії: з 1 липня туса на приватному пляжі «Bright on Beach».

Розпочалося все старими хітами з дев’яностих: «Ketchup song», «Нас не догонят», «Земля в иллюменаторе».Не зважаючи на досить молоду публіку(точно не діти дев’яностих) треки знали всі присутні.

З кожним хітом, публіка, ніби поринала в епоху братків та неонових тіней. Діджеї підкормлювали публіку ще гарячішим репом та дикими, агресивними танцями.І невдовзі почався слем: хлопці почали штовхати один одного та пускати кулаки за інерцією.

З третьої години ночі продавці сухариків та солодкої вати біля пляжу переформувалися: з холодильників для морозива тітоньки діставали літрові шкалики горілки.Вони були цілком достойними конкурентками лакшері бару.

Настрій був неймовірний: зашкалювали позитивніі емоції на фоні приемної втоми, адже танцювати потрібно до шостої ранку.Але перший світанок літа та ностальгія за дитинством з сумішшю оглушливими колонками— секрет ідеальної паті.

Please rate this

No ratings yet.

Христина Петрик про радіожурналістику 

До студентів першого курсу ОНУ ім. Мечникова, завітала ведуча Першого міського Христина Петрик.

— Ви пам’ятаєте свій перший вихід в ефір? 

— Це було жахливо. Я навіть не пам’ятаю що саме було, але було дуже страшно. Давайте розкажу той, який згадала. Одна з перших моїх серйозних гостей на радіо — Крихітка Цахес з гурту «Крихітка». Це була субота. Крім того, мені потрібно було сидіти за пультом, бо ведучі інколи самі ставлять пісні, міксують їх, ставлять фон, на якому музика грає, вмикають мікрофони собі й гостю. Але зі страху ти вмикаєш усі, щоб не помилитись. Руки тремтять. А тут сидить Крихитка Цахес, яка сама по собі цікава й хочеться багато чого запитати. А в тебе каша в голові, ти думаєш, як би не налажати з пультом. Я її питаю про квоти на радіо, а вона мені: «Ну а ви що «Радіо Голос»(так називалось наше радіо), як у вас з квотами на радіо? Як ви ці квоти виконуєте?» Я реально розгубилась, тому що не очікувала, що людина також може задавати мені питання. 

— Чому FM буде жити?

— Років 5 тому, навіть 3, говорили про те, що FM буде жити тому, що 3G зв’язок непоширений в Україні, його практично ніде не має. Коли ти їдеш в машині все такі FM в тебе ловить краще, ніж 3G. По-друге, FM радіо залишається такою обмеженою нішою, тому що кількість частот обмежено, вони дорого коштують. Аби отримати дозвіл говорити в FM діапазоні треба бути, якщо говорити чесно, багатим дяденькою. Але проводяться конкурси і я не заперечую, що деякі заслужено отримують частоти. Але цей ринок обмежений і поки що має ціну.

Як ви готуєтеся до інтерв‘ ю?

-Я продивляюся соціальні мережі того, у кого беру інтерв‘ ю. Також дивлюся вже існуючі інтерв‘ ю, щоб не повторювати запитання. Головне завдання — познайомитися зі спікером та представити аудиторії чому саме ця людина у студії.

– На кого з журналістів Ви порадили б рівнятися?

 Якщо говорити про радіо, то зараз я орієнтуюсь в своїй роботі на «Новое Время» – розмовне радіо, яке працює в Україні більше року. Я порадила б, якщо вам цікаво розібратися в суспільно-політичній  повістці дня, слухати їхні ефірі.  Вони дають дуже добру аналітику, чітко, зрозуміло і фахово пояснюють події. Я дуже люблю ефіри Юрія Мацарського – їхнього журналіста. А Віталій Сич (головний редактор журналу «Новое Время») для мене особисто «Боженька журналістики».

Please rate this

Собственное интервью. No ratings yet.

Екатерина Воронина — студентка факультета журналистики, скейтерша, верстальщик и просто хороший человек.

Если бы ты была дверью, то куда бы ты вела?

— Я бы вела в неизвестность, объясню это своей неопределенностью в жизни.

— Кем ты хотела стать в детстве?

—Ветеренаром, ещё не знала, с чем мне придётся столкнуться.В девятом класе решила попрактиковаться в клинике наших знакомых. Наверное, я слишком люблю животных, не могу смотреть, как они мучаются,а тем более усыплять их. 

— Что тебя привлекает в людях, а что отталкивает?

— Ценю в людях искренность , доброту, трудолюбие, образованность. Ненавижу невоспитаных и бестактных людей, а еще больше необразованых. 

— Можешь рассказать какой-то веселый случай со школьных времен?

— До сих пор не могу рассказать все ,что мы творили в школе.Стыдно очень…Расскажу пожалуй милоту со среденей школы.Значит, 5 класс, 30 бездумных и глупеньких детей решили устроить свадьбу в школе. Пошли закупились в местном «бадежном» магазине колой и чипсами, да и пошли на вентовую лестницу с молодожёнами. Потом мы расшумелись и нас заметила уборщица. Те, кто быстро бегали не попали к деректору. К счастью, я была спортивной. 

Что бы ты изменила в современном мире?

— Наверное, отношение людей к экологии — это очень важно. Искоренила бы сексизм, расизм и ненависть к друг другу.Да и войны нам ни к чему…

Интересно послушать про твоё детство. Каким оно было?

— Каждое лето я была у бабушки и с 4 лет уже гуляла с местной дворовой шпаной. Состав банды был разношерстный: от мелких пятилеток до одиннацатиклассников. И помню, в очередной раз, мы поодевались в черное, чтобы играть вечером в прятки, решили полезть на строющийся дом (кстати, в этой компашке гулял мой старший брат). Там мы классно поиграли, а пришли домой к 12. Тогда нас встречала возле калитки бабушка с огоромными бутербродами, с домашними помидорками и компотом. Приблизительно тогда начинались «Букины» или «Гриффины», которых не разрешала смотреть наша мама.

Что ты можешь есть вечно?

— Крабовые палочки, особенно когда их определенное количество для маминого салата.

Please rate this