Мій перший заробіток No ratings yet.

Чи можна одночасно вчитись і працювати, особливо, якщо ти студент-першокурсник? Різні думки лунають з приводу цього питання, однак з власного досвіду можна сказати, що це можливо, але не так просто. Тому, ми підібрали найзатребуваніші професії серед студентів, поради для новачків та, як приклад, запитали у студентів про їхній перший заробіток.

Назарій зі своїм клієнтом

Наше покоління студентів визначається раннім бажанням відділитися від батьків та стати фінансово незалежним з першого курсу навчання. Більшість блукає у пошуках роботи із гнучким графіком, аби поєднувати навчання та кар’єру. Деякі шукають підробіток одразу за спеціальністю, на якій навчаються, а інші вважають, що варто себе спробувати у різних сферах, які доступні абсолютно для кожного — обслуговування, комунікації, торгівля.

Аналізуючи сайти та професії для пошуку роботи, можна зробити висновок, що студенти зазвичай вишукують вакансії, котрі не потребують попереднього досвіду. Найпопулярніші: офіціанти, касири, оператори контакт-центру, няні для дітей, робота в парках та відпочинкових комплексах, аніматори, промоутери, продавці-консультанти.

Однак, професії можуть бути відомими та вакансії доступними, але студенти можуть не знати, де знайти їх або ж до кого звернутися. Таким чином, стають в нагоді пошукові сайти. Найвідомішими для нас усіх є: robota.ua, work.ua та olx.ua. Studlava.com — платформа, на якій публікують перевірені та відфільтровані вакансії без досвіду роботи для студентів. Casers.org — платформа для студентів, яка підтримує зв’язок з компаніями, які можуть запросити на стажування або ж на роботу будь-кого. Платформа ТЖ у телеграмі пропонує медійні вакансії для студентів і не тільки.

Також, даючи поради, ми хочемо наголосити, що перед влаштуванням на роботу варто уважно ознайомитись із трудовим законодавством, аби розуміти особливості працевлаштування студентів під час навчання. Таким чином, якщо виникне якась проблема із роботодавцем або університетом, ви зможете захистити свої інтереси.

А ось, що розповіли першокурсники про свій перший заробіток.

Інстаграм-maker

(Вікторія)

Свій перший заробіток я отримала від оформлення та реклами інстаграм сторінки жіночого одягу. Моя робота полягала у тому, що потрібно було приходити в магазин, приміряти речі та фотографувати їх або ж знімати круті відео, аби привернути увагу клієнтів.

Особисто мені така робота сподобалась, оскільки я полюбляю одяг, моду та все, що зв’язано з індустрією краси. До того ж, це було зовсім не складно.

Як на мене, такий вид діяльності дещо схожий на мою майбутню професію. Я навчаюсь на спеціальності журналістика, а мою першу роботу можна назвати своєрідним медіа, тому що, як ми вже знаємо, головне завдання журналіста — пошук, відтворення та поширення інформації. Цим я і займалась, фотографуючи речі та розповідаючи людям про доступний асортимент. Що й було для них важливою та актуальною інформацією.

Фотограф

(Юлія)

У свій вільний час від занять, я займаюсь улюбленою справою — фотографую. Це свого роду підзаробіток. Я розвиваю сторінку в інстаграмі, де публікую свої роботи, тобто певна аудиторія слідкує за моїми досягненнями у даній індустрії. Зрештою, якщо на якесь свято чи певну подію потрібен фотограф, мої читачі відразу знають, до кого можна звернутися. Інколи працює так зване «сарафанне радіо», таким чином люди дізнаються про мене та мою діяльність.

Оскільки я тільки початківець, тому отримую не надто значні кошти за зйомку. Однак мені подобається факт того, що я працюю на себе та мій прибуток залежить лише від мене. Тому, це означає, що є стимул ще більше розвивати свою справу. У свою чергу, надзвичайно мотивує те, що ті навички, які зараз отримую у цій сфері, ніколи не стануть зайвими для моєї майбутньої професії. Підсумовуючи, хочу сказати, що маленькими, але впевненими кроками я йду до цілі, чого ж і вам бажаю!

Барбер

(Назарій)

Я працюю барбером. Так співпало, що початок навчання та початок роботи були для мене приблизно в один період. Однак, для того, щоб поєднувати одне з іншим, потрібна велика кількість енергії. До того ж, вихідних у мене майже немає: один день ти навчаєшся, другий працюєш, а третій знову навчаєшся. Із таким графіком часу на себе та на якісь розваги мало, проте навіть тут є багато плюсів. Коли ти отримуєш перший заробіток, усі ці важкі моменти забуваються, а власні кошти є великою перевагою, адже ти відчуваєш себе більш впевненим у майбутньому. Ще одним великим плюсом є те, що твоє життя сповнене подіями та різними історіями. Також значною вигодою є досвід роботи та спілкування з людьми, без цього ніяк. Особисто я пішов на такий крок, щоб почувати себе незалежним від батьків. Крім того, моєю метою було отримати життєвий досвід в роботі з колективом, адже після університету ти будеш розуміти як потрібно працювати разом з людьми, з якими до цього тебе абсолютно нічого не об’єднувало.

Please rate this

Чи є прозорими Вінницькі ЗМІ – студентське дослідження No ratings yet.

Українські ЗМІ, як правило, не люблять повідомляти своїй аудиторії про те, кому вони належать. І це навіть незважаючи на те, що згідно із законом про прозорість медіавласності, масмедіа мають розміщувати інформацію про це на своїх офіційних сайтах.

Ми вирішили дослідити Вінницькі ЗМІ, проглянули їхні сайти, а також – відкриті реєстри, щоб зрозуміти кому вони належать. Для суспільних медіа визначалася лише наявність інформації на офіційному веб-сайті.

До вибірки потрапили онлайн-ресурси місцевих масмедіа, які вважаються рейтинговими та подають суспільно значущий контент. Обрані ЗМІ можна побачити на малюнку. Із телеканалів суспільне та комунальні ЗМІ: UA: Вінниця, ТРК Вінниччина, Вінницьке міське КП “Інформаційно-телевізійне агентство “Віта”. Із радіостанцій у місті Вінниця ми брали “Місто над Бугом” та Обласне радіо АТ “Національна суспільна телерадіокомпанія України” із чотирьох зареєстрованих, оскільки решта (Регіональна FM мережа “Лада” і ТОВ “Телерадіокомпанія “ТАКТ”) оприлюднює переважно розважальний контент.

Інформація про власників на сайтах

Спочатку ми зайшли на офіційні сайти обраних масмедіа. Там ми шукали інформацію про контакти, головного редактора та власника (звертали увагу на футер (підвал) або ж заходили в рубрику “про нас”, якщо така була. Схожу методологію використовував і Інститут масової інформації, про що нам розповів Антон Булгаков: “Сайти оцінюються за шкалою від 0 до 1 балу в залежності від того, є інформація чи ні. 0,5 балів виставлялися, коли інформація була наявна частково“.

Сайти

На сайті 33 каналу відсутня інформація про власників, проте зазначені контакти, адреса офісу та посилання на соцмережі. На сайті Вежа є дані про засновника та головного редактора, контактний номер телефону, мейл, лінки на соцмережі та адреса офісу. Але немає інформації про власника. Вінниця інфо розміщує тільки контакти (пошта, телефон, соцмережі), Власно.інфо у вкладці “про нас” публікує номери телефону, імейл, адресу офісу. 20 хвилин, контакти, посилання на соцмережі, телефон та прізвище редактора, приналежність до медіа корпорації RIA. Видання Місто у рубриці “реклама” розміщує номери телефону, соціальні мережі та електронну пошту.

Отже, із шести сайтів тільки два видання повідомляють хоча б якісь прізвища людей, які працюють на сайті.

Дослідження прозорості медіавласників неодноразово робив також Інститут масової інформації. Згідно із дослідженням 2018 року “лідерами прозорості” експерти назвали “Місто”, “20 хвилин”. За три роки до них додався сайт “Вежа”. А от на сайті “Міста” нам не вдалося знайти контактної інформації.

Експерт ІМІ Антон Булгаков розповів нам, що це може бути пов’язано із тим, що “з грудня 2020 року газета “Місто” припинила своє існування як друкований ЗМІ. Та й редакція сайту змінилась“.

Оскільки інформація про власників у багатьох випадках не вказана, лишається тільки здогадуватись, хто і політиків може впливати на редакційну політику.

Медіаексперт Сергій Бондаренко коментує це так: “Більшість з онлайн-видань входять в орбіти інтересів та впливів місцевих політиків. Це факт. Для української політичної традиції, особливо на локальному рівні, власні/підконтрольні медіа – це норма. Чим більше вплив, тим більше вплив і на місцеві медіа.  Але, прямо прослідкувати важко. Якщо ти не знаєш «внутрішньої кухні», то важко зорієнтуватись. Що можна зробити? Можна провести ретельний моніторинг місцевих ЗМІ. Це дозволить побачити до кого вони більш лояльні, або не лояльні. І це надасть можливість сформувати більш-менш реальний медіа ландшафт

Телеканали

На UA: Вінниця зазначена адреса, телефони, прізвища продюсера та менеджера. ВІТА розміщує лише контактні телефони, факс, адресу, прізвище керівника, мейл та код ЄДРПОУ, посилання на соцмережі. ТРК Вінниччина вказує телефони, адресу, електронну пошту та публікує установчі документи зі структурою власності включно.

Медіавласники вінницьких телеканалів
Скріншоти сайтів

Тобто вінницькі телеканали є більш прозорими, порівняно із онлайн-виданнями.

Радіо

Обласне радіо UA: ВІННИЦЯ (транслюється на частоті 88,6 МГц) зазначає ту ж інформацію, що й телеканал. Радіостанція “Місто над Бугом” розміщує контактну інформацію, адресу, імейл, у вкладці “публічна інформація” розміщені документи, в тому числі документація про власника.

Незважаючи на те, що комунальні медіа Вінниці більш прозорі, все ж проблема із впливом місцевої влади залишається. Ось як ситуацію коментує медіаексперт Сергій Бондаренко:

Все залежить від ситуації. Якщо діяльність медіа не суперечить інтересам власників, то матеріали можуть бути достатньо на високому рівні. І з точки зору дотримання стандартів, і з точки зору реклами (її маркування). Але, рано чи пізно наступає мить, коли треба «піарити» тих, хто дає на твоє існування гроші

Інформація про власників у відкритих реєстрах

Для тих ЗМІ, які не розмістили інформацію про власників на сайтах, ми використали дані із реєстру Мін’юсту, а також Вінницької ОДА (рубрика ЗМІ).

Щодо Власно.інфо кінцевим бенефіціаром та керівником на Youcontrol вказана Черкас Т. М., щодо Вінниці інфо – кінцевий бенефіціар Ткачук В. В., керівник Форонов В. С. 33 канал власником вказано Жучинського А. П., Редько Т. В. Власником видання «20 хвилин» зазначається Човган О.Ю. Видання “Місто” має двох засновників – Алла Корчева та Сергій Паф’янов . Бенефіціар – Сергій Паф’янов.

Коментарі експертів

Ситуацію із прозорістю медіавласності нам прокоментували вінницькі медіаексперти.

Деяким медіа прозорість не треба. А непрозорість дуже вигідна. По-перше, відсутність інформації про власників та відповідальних осіб знімає відповідальність саму по собі. По-друге, багато онлайн ЗМІ не зареєстровані, як юридичні особи. Максимум вони є проєктами «ГО-шек» або накшталт цього. Якщо немає юридичної особи, то немає і відповідальності. Точніше вона може бути, але довести до неї дуже складно. По-третє, якщо немає відповідальності, є безкарність. Можна спокійно займатись «інформаційним кілерством» і тобі практично нічого не буде. По-четверте, гроші. Якщо немає юридичної особи, відповідно немає податків, якщо немає податків, то це «чорний кеш».  Це достатньо зручно та вигідно. А головне, важко знайти кінці. Роби, що хочеш, і тобі майже нічого не буде. Якщо тебе не спіймають та не покарають так само по «сірій» або «чорній» схемі“, – говорить Сергій Бондаренко, завідувач кафедри журналістики ДонНУ імені Василя Стуса, медіаексперт. 

Чимала кількість вінницьких сайтів зовсім не створені заради інформування вінничан, а задля “формування змістів” у голові виборців. Відповідно, для формування змістів не потрібно вказувати ані авторів, ані засновників. Для того потрібно лише бомбити інформаційний простір повідомленнями та “аналітикою”. У Вінниці найчастіше діє принцип, що хто платить редакції, той її і танцює. На жаль, на щось більше власники редакцій не здатні. Для них є обслуговуючий персонал у вигляді журналістів та власні інтереси, інформаційні офіціанти, які приносять те, що їм замовили. І скільки б разів не кричали найкращі газети про свою незалежність та об’єктивність, гроші та бажання їх заробити – єдине, що їхніми керманичами керує“, – коментує ситуаці Антон Булгаков, медіаексперт ІМІ.

Висновки

Отже, ми з’ясували, що не всі медіа дотримуються вимог щодо прозорості медіавласності. Краще ситуація – у комунальних ЗМІ, а найгірша – в онлайн.

Питання прозорості ЗМІ є важливим фактором якісної журналістики. Так, мас-медіа цілком можуть належати тим або іншим особам чи організаціям. Важливо, щоб читач про це знав. І міг сам ухвалювати рішення про те, довіряти цим ЗМІ чи ні.

Над текстом працювали:

Дарія Нишпорська, Людмила Задорожна, Андрій Дулецький, Маріна Остапенко,

студенти 4 курсу кафедри журналістики ДОнНУ імені Василя Стуса.

Please rate this