«Бійцям потрібно, щоб про них писали. Дуже важливо не бути забутими.» – Олександр Сибірцев. No ratings yet.

    Зустріч воєнного та кримінального кореспондента – Олександа Сибірцева та студентської молоді ОНУ не пройшла безслідно. Кореспондент розповів  студентам факультету журналістики про зміни в власному житті після початку роботи в гарячих точках, про підготовку воєнних журналістів, докладно висловися про гендерні стереотипи та звісно надав декілька порад для майбутніх журналістів

  Як вас змінила професія?

   Я можу відповісти так, змінюється тільки твоя психічна складова. З’являється рефлективна сторона. Наприклад, коли я приїхав після одного зі своїх відряджень, це був 2014 рік. Вночі почався салют за вікном і я миттєво перекинувся через жінку і впав під підвіконня. Тому, що під підвіконням найбезпечніше місце. Коли зноситься залпом скло, всі уламки потрапляють в кімнату,а під підвіконням зона безпеки.

Що вам відомо про спеціальні курси підготовки воєнних журналістів?

   Курси проходять, але рідко – раз у пів року. Курси відбуваються у Києві впродовж трьох днів: теоретична підготовка, потім полігон, тощо. Доречі, навіть студентам можна їх пройти, але треба заздалегідь зареєструватись та мати рекомендацію від викладача який є членом Національного союзу журналістів України.  Цікаво те, що в Україні для журналістів до 2017 року не існувало ніяких програм підготовки до воєнних умов. Тільки у 2017 році Міністерство оборони почали проводити такі курси.

  Що ви для себе відкрили через них?

   Я пройшов і дізнався багато нового про поведінку журналіста у таких ситуаціях. Наприклад, категорично не можна брати до рук зброю, тим паче фотографуватися з нею. Такі знімки можуть використовуватись задля наклепу та у цілях провокацій.  

 Що вам відомо відносно розподілу в воєнній журналістиці на чоловіків та жінок?

   Не має гендерної нерівності. Я багато бачив дівчат, дуже гарних,я кі справжні герої. У мене є знайома Аліна Комарова. Вона кореспондент газеті «Мариуполький рабочий». Вона з 2014 року на фронті, хоч  і була ранена, але продовжує працювати. Для фронта найважніше – сила волі та упевненість. Бійцям потрібно щоб про них писали,говорили. Дуже важливо не бути забутими.

Дайте декілька порад нашим журналістам.

    Будь-який журналіст має бути амбіційним. Якщо є амбіції – ти станеш достойним професіоналом. Якщо тобі плювати на те, які матеріали у тебе виходять – нічого хорошого не буде. Для нашої професії важливо постійно вчитися, вдосконалюватися, привносити щось нове. Людина, яка зможе проявити якісь новаторські якості буде винагороджена за це.

в

Please rate this

«Ми всі сміємося однією мовою!»(виправлено+коментарі) 4/5 (1)

Саме ці слова стали для одеситів своєрідним гаслом на щорічному святі гумору та сатири – Гуморині. Вона стартувала з 1973 року й  наразі викликає в житті кожного українця  посмішку та нову жагу до життя, пригод тощо.

Захід розпочався з урочистої ходи на перетині вулиць Дерибасівської та Преображенської, а фінішував біля пам’ятника Дюку. Все дійство супроводжувалося оплесками, сміхом, що лунали в натовпі не без допомоги крокуючих мімів, клоунів, музик, танцюристів та інших учасників. Разом зі своїм перформенсом  актори несли та роздавали всім охочим різнокольорові кульки, розсипали блискуче конфеті, створювали атмосферу не гіршу ніж на бразильських фестивалях.

Біля фінішу всіх зустрічав на спеціально змайстрованій сцені ведучий,вітаючи всіх присутніх такими словами:”Ласкаво просимо на щорічне свято гумору!Нехай на ваших обличах ніколи засає усмішка!Сьогодні ми вам це забезпечимо!”.Звісно,відразу не без жартів! Наприклад, останніх, хто фінішував, привітав такими словами: «О, друзі, а чи бачили ви справжніх зомбі? Так, ось вони! А, ні, вибачаюсь, це просто наші спостерігачі зі вчорашніх виборів президента завітали!».

Поки на сцені відбувалося нагородження зірок мистецтва, крім споглядання, всі присутні мали змогу прогулятися до пам’ятника Дюку де Рішельє та випробувати свої сили в музичному батлі на чолі з Ігорем Кондратюком. Участь у ньому брали переважно молоді люди. З шаленим запалом демонстрували один одному та глядачам те, що Одеса не тільки місто комедіантів, а ще й музик та співаків.На що ведучий ще на сцені звернув увагу словами:” А відається,що одессити ще ті співочі пташки!Які талоновиті у нас молоді люди!”

Якщо спів – це не ваше, і ви просто хотіли б по-запальному провести час, то потрібно було піднятися дещо вище до Катерининської  площі  й узяти участь у шоу відеоблогера та репера KYIVSTONERа. Суть шоу полягала в тому, що всі охочі могли  перевірити себе та свої сили в грі «на слабо». Наприклад, одним із завдань було станцювати як герої фільму, що транслювався на екрані, ба більше, під хіти повторити відомі рухи за самим ведучим. Учасником шоу міг бути будь-хто, без вікових обмежень: танцювала не тільки молодь, а й люди літнього віку та дітлахи. Наприклад, пенсіонерку Олену Друзь так надіхнул дане шоу,що вона невтрималась і розповіла нам про свої почуття:”Я так не танцювала років 30!Спочатку сороміїилась,але який комунікабельній ведучий!Ми з подругами не змогли втриматися!Нехай всі знають,що вік не показник!”. Так з’ясувалося, танцюють наші одесити не гірше ніж співають.

Але як стомлюють такі розваги! На них потрібні сили. Про це також не забули спонсори Гуморини, а тому всі, хто відчув поклик внутрішнього кита,  мали змогу відвідати ярмарок, що знаходився на Грецькій площі, та вгамувати свого ненажеру. До речі, на площі також була встановлена сцена, тому в повітрі відчувалися не тільки різноманітні аромати смачної їжі, а й лунали легкі ноти живої музики.”Правду говорять їжа смачніша,не тоді ,коли ти гологодний,а коли її готують із чудовим настроєм”- Марина Степанець,багатодітна мати.

Набравшись сил, учасники Гуморини вирушали далі, якщо хтось стомився  або вважав себе досить дорослим для батутів та різноманітних атракціонів на Грецькій площі, мав  якнайшвидше відправитися в Міський парк, де свято продовжували косплеєри, щоб ще побачити, помацати та сфотографуватись із улюбленими героями фільмів, відеоігор, коміксів тощо. Косплей-шоу передував молодий колектив, що розігрів сцену, а запальничками спрацювали герої,  які перенесли всіх із звичного повсякдення до різноманітних віртуальних світів.

Повернувшись із косплей-шоу на рідну Одещину, не слід було  сумувати, тому що  це не остання зупинка. Подією, що зібрала всіх присутніх на Гуморині 2019 вкупу, став виступ запрошених музичних виконавців груп «5’nizza», KYIVSTONER, «Время и Стекло». Кожен міг послухати та побачити наживо улюблених виконавців.

Хоч виступ став заключною частиною заходу, але склалося таке враження, що кількість присутніх під кінець тільки збільшилась, а атмосфера позитиву ще довго не вгасала навіть по останніх словах ведучого. Не можливо  було визначити, хто в нашому місті любить сміх більше: молодь, діти чи старше покоління.  Фактом є те, що одесити святкують  Гуморину не гірше ніж Новий рік, підтверджуючи це з року в рік з новою силою.

Please rate this